УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "20" березня 2014 р. Справа № 906/100/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Любомль)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Новоград-Волинський)
про стягнення 17000,00грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 17000,00грн. заборгованості за договором транспортного експедирування №23 від 16.05.2013р.
Позивач в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні позивач просить здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника, оскільки оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги були оглянуті в судовому засіданні 03.03.2014р. Також повідомляє, що заборгованість у розмірі 17000,00грн. відповідачем не погашена (а.с.50).
Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали господарського суду від 31.01.2014р. та 03.03.2014р., направлені на юридичну та поштову адреси відповідача (АДРЕСА_1; АДРЕСА_3), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.30-34; 44-48).
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Експедитор, відповідач) укладено Договір транспортного експедирування №23 (а.с.8-9).
Відповідно до п.1.3 договору детальні умови кожного перевезення зазначаються експедитором у окремих заявках на експедирування вантажу з обов'язковим посиланням на даний договір. Заявка отримана з використанням факсимільного зв'язку або по електронній пошті з підписами та печатками має силу оригіналу.
Експедитор вказує в заявці найменування вантажу, адреси завантаження та розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, вагу, кількість місць, упаковку вантажу, строки завантаження, відстань перевезення, розмір та форму оплати за перевезення (п.1.4 Договору).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата експедитором перевізнику, здійснюється за дорученням та за рахунок замовника-довірителя, шляхом перерахування належних сум в гривнях, доларах США, російських рублях (РФ), Євро, на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту отримання ним рахунку.
Згідно заявки на перевезення вантажу №07 від 13.06.2013р. (а.с.10) відповідач замовив у позивача здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно за маршрутом Польща-Україна зі строком доставки 4 дні.
Умовами заявки №07 від 13.06.2013р. сторони узгодили, що сума по замовленню на автоперевезення складає 17000,00грн. без ПДВ.
У вищевказаній заявці сторони також погодили, що оплата за надані послуги з перевезення здійснюється протягом 7 днів після надання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (CMR).
На підставі вказаного замовлення позивач здійснив для відповідача перевезення вантажу за вказаним у замовленні маршрутом. Факт здійснення перевезення вантажу згідно заявки №07 від 13.06.2013р. підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №602574, рахунком №32 від 17.06.2013р. та актом здачі-прийомки виконаних робіт від 17.06.2013р.(а.с.12-14).
На виконання умов Договору транспортного експедирування №23 позивач 21.06.2013р. направив на адресу відповідача оригінали документів, а саме: рахунок №32 від 17.06.2013р., акт здачі-прийомки виконаних робіт від 17.06.2013р. для підписання та здійснення оплати згідно заявки №07 від 13.06.2013р. (а.с.15).
Таким чином, матеріалами справи стверджується виконання позивачем замовлених відповідачем послуг по перевезенню вантажу.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг в погоджені сторонами строки не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 17000,00грн.
05.11.2013р. та 14.12.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензії (а.с.16-19) з вимогами оплатити заборгованість у розмірі 17000,00грн., однак останній залишив їх без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, пунктом 3.1 Договору визначено порядок розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу, а саме: протягом 7 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (CMR).
21.06.2013р. направив на адресу відповідача (рекомендованою кореспонденцією) оригінали документів для підписання .
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1, пункту 4.2 розділу 4 Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (чинних на момент здійснення поштового відправлення), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 19 грудня 2007 року за №1383/14650 нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять між населеними пунктами різних областей України: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання плюс шість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення, тобто орієнтовано 7 днів.
Отже, з урахуванням умов, викладених у договорі та заявці, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за надані послуги згідно заявки №07 від 13.06.2013р. - до 06.07.2013р. включно.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за надані послуги з перевезення вантажу не провів.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору №23 від 16.05.2013р. не провів розрахунки з позивачем, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 17000,00грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заперечень проти позовну не надав, доводів позивача не спростував.
Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 17000,00грн. заборгованості за надані послуги.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2)
- 17000,00грн. основного боргу;
- 1827,00грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2,3- сторонам(рек. з повід.)