Копія:

Справа № 2-2011/11 Провадження № 22-ц/772/933/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ганкіна І. А.

Категорія: 45 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 січня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку, -

встановила:

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися в районний суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання за ними права власності на земельну ділянку площею 0,1450 га, яка розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та на земельну ділянку площею 0,0160 га за цією ж адресою, які раніше належали ОСОБА_2 і ОСОБА_6

В обґрунтування позову посилалися на те, що 14 липня 2009 року відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування їх дочка ОСОБА_6 та зять ОСОБА_2 подарували їм житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1.

Оскільки даний житловий будинок розташований на земельних ділянках, належних ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а після розірвання між ними шлюбу відповідач ОСОБА_2 не бажає укладати договір дарування земельних ділянок, на підставі ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 202) просили визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 право спільної власності на земельну ділянку площею 0,0441 га, яка розташована по провулку АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 право спільної власності на земельну ділянку площею 0,0414 га, що розташована за вищевказаною адресою.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 січня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0441 га, що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0414 га, що розташована по АДРЕСА_1 внаслідок укладення договору дарування від 14.07.2009 року житлового будинку, господарських будівель і споруд, що раніше належала ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі державних актів ЯБ №807821 від 22.07.2005 року та ЯБ №381599 від 22.07.2005 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_6 судові витрати в сумі 304,70 грн. судового збору та за оплату експертизи 4175 грн. в рівних частках по 2085,50 грн.

Не погодившись із рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити частково та визнати за позивачами право власності на частину земельних ділянок відповідачів за іншим варіантом судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6, а також представник позивача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.

Оскаржуване рішення зазначених вимогам не відповідає і підлягає засуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Так, судом встановлено, що 14 липня 2009 року між ОСОБА_6, ОСОБА_2 (дарувальники) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (обдаровувані) було укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого дарувальники передали безоплатно у власність (подарували), а обдаровувані прийняли у дар в рівних частках житловий будинок з спорудами за номером АДРЕСА_1.

Як вбачається з договору, на земельній ділянці розташовано: житловий будинок, загальною площею 140,9 кв. м., житловою площею 49,8 кв. м., позначений на плані літерою «А»; погріб «п/А», три ганки, криниця №1.

Земельна ділянка, на якій розташований відчужуваний житловий будинок, перебувала у власності дарувальників згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА №807821, ЯА №807822, виданих Вінницьким районним відділом земельних ресурсів 22.07.2005 року.

Договір посвідчено ОСОБА_11, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за №2686 (а.с. 4).

31 липня 2009 року договір зареєстровано у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації. Відповідно до реєстраційного посвідчення (а.с. 5) житловий будинок з спорудами АДРЕСА_1 зареєстровано за громадянами ОСОБА_4 - 1/2, ОСОБА_5 - 1/2 з правом приватної власності на підставі вищевказаного договору. Як і в договорі дарування, в реєстраційному посвідченні також зазначено, що об'єкт нерухомості в цілому складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 140,9 кв. м.; житловою площею 49,8 кв. м.; погреба літ. «п/А», трьох ганків, криниці №1.

Згідно з статтею 377 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Аналогічна за змістом норма містилася в статті 120 ЗК України (в редакції Закону України від 27.04.2007 року №997-V).

Оскільки договором дарування житлового будинку від 14 липня 2009 року не було передбачено переходу права власності на земельну ділянку, на якому він розміщений, до набувачів за договором - позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Сторонами не заперечується необхідність визнання за позивачами права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Спір між позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 виник щодо розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку, та конфігурації її меж, а саме щодо необхідності врахування при визначенні площі і конфігурації меж земельної ділянки наявної вигрібної ями.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18-1 Постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Вирішуючи спір суд першої інстанції взяв за основу висновок судової будівельно-технічної експертизи №ОС-107 від 14.05.2013 року, який враховує наявність існуючих інженерних мереж - облаштування позивачами вигрібної ями, перенесення якої за висновками суду потребуватиме значних грошових вкладень.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися, так як суд вважав встановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, зокрема право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, тощо, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Прийняттю в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту, а також державній реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва передує їх технічна інвентаризація відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127

Відповідно до п. 2.2 Інструкції одноквартирний (садибний) житловий будинок складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо), які підлягають технічній інвентаризації.

Колегією суддів встановлено, що ні в договорі дарування від 14 липня 2009 року, ані в реєстраційному посвідченні Вінницького ОБТІ, до складу об'єкту нерухомості, право власності на який перейшло до ОСОБА_4, ОСОБА_5, вигрібна яма не входила. Відсутня зазначена споруда і в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленому станом на 22.08.2008 року (а.с. 13, 15, 17).

Посилання позивачів на п. 8 акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, в якому серед зовнішніх надвірних комунікацій зазначено вигріб, не може бути прийняте до уваги, оскільки згідно з п. 5 цього ж акту до складу об'єкта нерухомості як господарські споруди входили криниця - №1, та погріб - п/а. Така господарська споруда як вигрібна яма відсутня.

Натомість згідно з погодженою КП «Вінницяоблводоканал» документацією та наданими технічними умовами (а.с. 187, 117) водопостачання до житлового будинку передбачене від існуючої мережі водопроводу Д=250 мм по пр. Зеленому в районі дитячого будинку «Гніздечко», а водовідведення - до існуючої мережі каналізації д=200 мм по пр. Зеленому на території обласної дитячої лікарні по вул. Хмельницьке шосе.

Отже висновки суду першої інстанції про те, що на вигрібну яму було видане перепогодження відповідною спеціалізованою установою, а вона використовується позивачами у відповідності до фактичного порядку користування земельною ділянкою, що склався як до, так і після дарування нерухомого майна, суперечать дійсним обставинам справи і нормам матеріального права. Відсутні й належні і допустимі докази неможливості чи надвисокої вартості організації водопостачання й каналізації будинку від існуючих мереж.

Тому колегія суддів відкидає висновок судової земельно-технічної експертизи №ОС-107 від 14.05.2013 року якою враховано наявність вищевказаної вигрібної ями та передбачено виділ частини земельної ділянки для її обслуговування.

Крім того, зазначеним висновком експертизи передбачається виділення у спільне користування співвласників під'їзду до житлового будинку шириною 8,16 метрів, тоді як відповідно до п. 3.22 ДБН 360-92"Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень " у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі, слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів, ширина проїжджої частини з однією смугою руху яких приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. До житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 м. на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

Вказані вимоги враховані у варіанті 1 встановлення меж земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 - додаток 2 до висновку №172/555/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 19.02.2012 року (а.с. 92).

Даним варіантом передбачено також вилучення у попереднього власника (співвласників) і передання особам, до яких перейшло право власності на житловий будинок, земельної ділянки, площа якої є мінімально необхідною для розміщення будинку і його обслуговування, що відповідає вимогам ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, згідно з якими право власності є непорушним і ніжно те може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і виділення у спільну сумісну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 земельної ділянки для розміщення і обслуговування житлового будинку згідно із зазначеним варіантом. При цьому 190,7 кв. м. виділяється під забудову (на земельній ділянці цієї площі фактично розміщено житловий будинок), а 208,3 кв. м. виділяються для його обслуговування.

Крім того, у спільну власність всіх співвласників, тобто як ОСОБА_4, ОСОБА_5, так і ОСОБА_2, ОСОБА_6 слід виділити земельну ділянку площею 172,5 кв.м. - проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1, який об'єктивно необхідний як для обслуговування житлового будинку, так і для організації доступу до земельної ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_6 для її використання відповідно до цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Необхідність спільного проїзду як до житлового будинку, так і до земельної ділянки не була врахована судом першої інстанції, який земельну ділянку площею 0,0414 га - єдиний проїзд як до будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5, так і до земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_6 виділив у спільну сумісну власність перших двох співвласників, обмеживши таким чином інших співвласників в можливості доступу до земельної ділянки та її використання.

Відповідно до п. 2-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 понесли витрати по сплаті судового збору в сумі 304,70 грн. (а.с. 1), а також витрати, пов'язані з розглядом справи: 2600 грн. - експертиза (а.с. 209), 1575,84 грн. - експертиза (а.с. 55, 99).

Відповідач ОСОБА_2 679,45 грн. - судовий збір (а.с. 237), 1575,84 грн. - експертиза (а.с. 55, 99), 3136 грн. - витрати на правову допомогу (а.с. 189-191).

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вартість витребуваної земельної ділянки площею 1610 кв. м. складає 248053 грн., або 154,07 грн. за кв.м. (а.с. 89). Задоволено на 571,5 кв. м. або 35,49% (на користь позивачів), 64,51% (на користь відповідача).

Відтак, з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 слід стягнути судовий збір в розмірі 108,13 грн. (304,70 грн.*35,49/100) та 1482 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи ((2600 грн. +1575,84 грн.)*35,49/100) в рівних частках.

З ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає до стягнення на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 438,31 грн., а також витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати на проведення експертизи, правову допомогу) в сумі 3039,60 грн. ((1575,84 грн. +3136 грн.)*64,51/100) в рівних частках.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 399 кв. м., з яких 190,7 кв. м. знаходяться під забудовою, а 208,3 кв.м. необхідні для обслуговування житлового будинку з спорудами під номером АДРЕСА_1 згідно варіанту 1 додатку 2 висновку №172/555/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2012 року, з припиненням власності ОСОБА_6, ОСОБА_2 на відповідну частину земельної ділянки внаслідок укладеного 14 липня 2009 року договору дарування житлового будинку.

Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 172,5 кв. м. - проїзд до житлового будинку з спорудами під номером АДРЕСА_1 згідно варіанту 1 додатку 2 висновку №172/555/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 108,13 грн. та 1482 грн. витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, в рівних частках.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 438,31 грн., а також 3039,60 грн. витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, в рівних частках.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.