Номер провадження № 22-ц/785/1382/14
Головуючий у першій інстанції Чебан Н.В.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого-судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Затоківська селищна рада про продовження строку на прийняття спадщини і визнання права власності на ? частину земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.11.2013 року,
встановила:
До суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 в якому просила продовжити їй строк на прийняття спадщини і визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у відповідності до ч.2 ст.529 ЦК України (в редакції 1963 року) вона є спадкоємницею так як на час відкриття спадщини не був живий її батько ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказуючи на те, що на момент смерті бабусі була неповнолітня та не мала повного обсягу дієздатності у звязку з чим не могла здійснити своє право на отримання спадщини, просить суд продовжити строк на прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5, визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки №483, 0,0340 га, яка розташована за адресою: Затоківська селищна рада, смт.Затока, м.Білгород-Дністровський Одеської області СТ «Буревестник». Рішенням Білгород-Дністровського міськрайцонного суду Одеської області від 21.11.2013 року у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій вказуючи на порушення норм матеріального права, при наявності висновків, що не відповідають обставинам справи, просив його скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт та позивач в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток.
Відповідно ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 - батько позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого 21 червня 1994 року (а.с.9,10). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дід позивачки ОСОБА_7 (а.с.8,11). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області 06 березня 2010 року(а.с.12). Позивачка є онукою померлої ОСОБА_5 (а.с.8, 9). Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належним доказам обґрунтовано виходив з того, що правових підстав для задоволення позову не має, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. Судова колегія, погоджується з цими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяв Цивільний кодексУкраїнської РСР від 18 липня 1963 року (надалі - ЦК України 1963р.), то до спірних правовідносин слід застосовувати норми вказаного Закону. Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України 1963р., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно з ч.2 ст. 529 ЦК України 1963 року онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому батькові. Відповідно до ст. 548 ЦК України 1963 р., для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В силу вимог ст. 550 ЦК України, строк для прийняття спадщини, встановлений ст.549 ЦК України, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду, при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. ОСОБА_2 на час смерті батька, дідуся та бабусі разом з ними не проживала, із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва до нотаріальної контори в строк передбачений законом не звернулася, її мати, як законний представник неповнолітньої, також до нотаріальної контори в інтересах неповнолітньої доньки не зверталась. Доводи апелянта, що вона була неповнолітньою та не мала повного обсягу дієздатності, у зв'язку з чим не могла здійснити своє право на отримання спадщини, колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 досягла повноліття 03 серпня 2006 року, після чого мала змогу це зробити. На момент смерті спадкодавця її мати була її законним представником, однак не виявила бажання вирішити питання про прийняття спадщини її дочкою у встановленому законом порядку. До такого ж висновку дійшла колегія суддів апеляційного суду Одеської області, який викладений в рішенні від 24.01.2013 року, яке набрало законної сили. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. На думку колегії суддів, необхідно скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою від 14 лютого 2013 року Білгород-Дністровського районного суду Одеської області. Таким чином, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Вказаний висновок суду відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилаються апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. Ураховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст.11 ЦПК України, за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно ч. 1 п. 1 ст.307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - відхилити. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.11.2013 року - залишити без змін. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 14 лютого 2013 року Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області скасувати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді О.Г.Журавльов
О.В.Оверіна