Номер провадження №
22-ц/785/1381/14
Головуючий у першій інстанції Матяш Т.Л.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого-судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Жус І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до МП «Нектар» в особі керівника Плетенчук Трохима Іустиновича, третя особа Білгород-Дністровська міська рада про знесення самочинного збудованого нерухомого майна, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 28.11.2013 року,
встановила:
До суду звернулась ОСОБА_2 з позовом в якому просила зобов'язати МП «Нектар» в особі керівника Плетенчук Трохима Устиновича провести перебудову самочинно збудованої трьохповерхової будівлі магазину, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Ізмаїльська, 70-а, а уразі неможливості здіснення перебудови чи відмови від її проведення винести рішення, яким знести самочинне будівництво за рахунок МП «Нектар» з тих підстав, що вона з 1991 року є власницею квартири АДРЕСА_1. У 2002 року сусід суміжної земельної ділянки МП «Нектар» в особі керівника Плетенчук Т.І., без відповідних погоджень з суміжними власниками почав будівництво магазину з істотним порушенням державних будівельних норм та правил, з відхиленням від проектної документації. Позивач вказує, що під час будівництва зазначеного магазину, забудовник самовільно захопив територію багатоквартирного будинку, зрубав частину зелених насаджень, закрив вікна та балкони мешканців, тому мешканці занепокоєні водовідводом зливних стоків під час дощу, оскільки стік атмосферних опадів на багатоквартирний житловий будинок призведе до появи сирості квартир мешканців житлового будинку. Також, позивач зазначає, що зазначена будівля МП «Нектар» знаходиться на відстані 3,5 м. від багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на положення ч. 7 ст. 376 та ст.. 391 ЦК України.
Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 28.11.2013 року, в задоволенні вказаного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду представник позивача, подав апеляційну скаргу в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В судовому засіданні представники апелянта скаргу підтримали просили її задовольнити. Відповідач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги оскільки вважають рішення першої інстанції законним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні зазначеного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не наділена процесуальним правом просити суд зобов'язати відповідача здійснити перебудову магазину №70-а по вул.. Ізмаїльська в м. Білгород-Дністровському, а вимоги стосовно знесення магазину є недоцільними, оскільки така вимога є крайньою мірою та застосовується лише у випадку неможливості переобладнання перебудови. Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.
Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ст. 38 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038 - VI від 17.02.2011 року, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно - будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно - будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням. Отже, розглядаючи позов про знесення самочинного будівництва або перебудову на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України суд має встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення самочинного будівництва. Поряд з цим, положеннями ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові № 6 від 30 березня 2012 року " Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва)" (абз. 2 п. 5) у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК).
Таким чином, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, а тому правовим наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є знесення такого будівництва або проведення відповідної її перебудови.
Проте позивач, який є фізичною особою, сусідом відповідача не є особою, яка наділена правом на підставі статті 376 ЦК звернення до суду із зазначеним позовом, а матеріали справи взагалі не містять жодного припису інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по реконструкції належної їй квартири та нежитлових приміщень, з визначенням строку для добровільного виконання припису. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем прав конкретних співвласників будинку, у той спосіб, що тягне за собою саме знесення будівництва. Позивач не заявляв клопотання про проведення судово будівельно-технічної експертизи з метою встановлення порушень відповідачем будівельних вимог та порушення прав позивача. Таким чином доводи представника позивача ОСОБА_2, щодо порушення відповідачем зазначеним будівництвом її прав є недоведеними, проте не позбавляє їх на звернення до суду з відповідним позовом, якщо вони доведуть наявність порушеного права. Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме що суд вийшов за межі заявлених вимог, змінив предмет та підстави позовних вимог з перебудови, на знесення самочинного будівництва, судова колегія вважає не обґрунтованими, оскільки рішенням суду розглянуто та дано належну оцінку як вимогам, щодо перебудови так і знесення нерухомого майна.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 УПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 провести перебудову самочинно збудованої трьохповерхової будівлі магазину, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Ізмаїльська, 70-а, а уразі неможливості здіснення перебудови чи відмови від її проведення винести рішення, яким знести самочинне будівництво за рахунок МП «Нектар» у обраний нею спосіб є передчасними та задоволенню не підлягають. Таким чином, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли та закон, який їх регулює.
Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК Украни, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилити. Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 28.11.2013 року - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді О.Г.Журавльов
О.В.Оверіна