Номер провадження № 22-ц/785/2480/14

Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.І.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Мартинової К.П.,

за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист права власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.04.2013 року ,

встановила:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, просила його задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй належить домоволодіння з надвірними господарськими спорудами, яке розташоване у АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 787 кв.м. Вказана земельна ділянка згідно плану будівельного кварталу має ламану лінію межі з виступом. Користувачем суміжної земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_3, яка скористалась відсутністю позивача за допомогою свого чоловіка, самовільно знищила належні позивачу споруди господарського призначення, які зазначені в технічному паспорті №41339 від 20.09.2004 року, реєстровий №270-стор. 72-р, під літерами: Є - сарай 1,2 м х 3,6 м; Г -душ 1,1 м х 1,2 м; Ж - вбиральня 1,1 м х 1,2 м, зруйнувавши їх, а також знесла паркан довжиною 62 м., виготовлений з сітки рабици з бетонними та металевими опорами, чим спричинила позивачу матеріальні та моральні збитки. В зв'язку з чим просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 16180,66 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. моральної шкоди та зобов'язати відповідачку поновити паркан в раніше встановлених межах.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2013 року позов було задоволено частково. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 9954 грн., витрати на проведення експертизи 1515,96 грн. послуги КП ОМБТІ та РОН - 82 грн., витрати на державне мито 55 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 12606,96 грн.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку відповідач ОСОБА_3.

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому заперечував проти задоволення апеляційної скарги оскільки вважав, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм законодавства.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог позивача, а саме що майну ОСОБА_2 було спричинено шкоду, яка на думку суду повинна була відшкодована сусідом ОСОБА_3

Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Так, згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи передбачені статтею 16 ЦК України.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй території іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведенні ним будівлі споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України (ст.. 375 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Проте, матеріали справи не містять, а позивач не надала жодного належного та допустимого доказу про те, що майно зазначене у позові належало їй.

Згідно спадкової справи № 255/06 від 26.02.2006, позивач ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на спадщину після смерті первісного позивача ОСОБА_5 а саме: домоволодіння з надвірними господарськими спорудами, яке розташоване у місті АДРЕСА_1 - не отримувала.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 20.04.2012 року, скасовано розпорядження Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради № 818 від 1.07.2004 року «Про прийняття в експлуатацію будов у домоволодінні АДРЕСА_1 від громадянина ОСОБА_5» (т. 3 а.с.57-59).

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 29.03.2013 року скасовано Свідоцтво на право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається в цілому з одного житлового будинку літ. «М» загальною площею 83,1 кв.м., жилою площею 44,8 кв.м., гаражу літ. «В», «Е», душа літ. «Г», відображених у технічному паспорті від 20.09.2004 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, на ім'я ОСОБА_5 (т.3 а.с. 168-172).

Згідно рішення Суворовського районного суду міста Одеси - державна реєстрації права власності ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно №7843178 від 11.10.2004 року на підставі свідоцтва про право власності, САА 448696 від 01.10.2004 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради - скасована.

Відповідно до ч. 3 ст.. 61 ЦПК України обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці події. Таким чином, аналіз вказаних норм вказує на те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку.

Оскільки пошкоджене майно, що було предметом спору, є самочинним будівництвом, відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про захист права власності, відшкодування матеріальної шкоди. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 309 ч. 1 п. 3,4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22.04.2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист права власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

К.П.Мартинова