Номер провадження № 22-ц/785/2509/14

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О.С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Одеського нотаріального міського округу ОСОБА_5, про визнання права власності на спадщину та скасування заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24.12.2013 року -

встановила:

До суду з позовом звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому зазначили, що після смерті їх сестри ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, на яку спадкодавець залишила заповіт. Так як підпис на заповіті виконаний не спадкодавцем, позивачі після уточнення позовних вимог до ОСОБА_4 просили скасувати заповіт, складений від імені ОСОБА_6, що був посвідчений 26.04.2012 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального міського округу ОСОБА_5, реєстровий № 1190. Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 24.12.2013 року в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 25.05.2006 року та копії свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_6 була власником кв. АДРЕСА_1 (а.с. 43-45). 26.05.2012 року на випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального міського округу ОСОБА_5, яким майно кв. АДРЕСА_1 заповіла відповідачу ОСОБА_4(а.с. 35). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла (а.с. 7). Станом на час смерті спадкодавець ОСОБА_6 проживала в кв. АДРЕСА_1 (а.с. 30). В цій квартирі, крім спадкодавця також проживала та була зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_4 (а.с. 31). Після смерті ОСОБА_6 її було поховано силами та за рахунок відповідача, влаштовано поминальний обід, встановлено памятник (а.с. 69-71, 79), що не заперечувалось позивачем та його представником. Також ОСОБА_4 здійснювала утримання нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця, що підтверджується наявними у відповідача квитанціями про сплату комунальних послуг (а.с. 72-77). З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулась відповідач ОСОБА_4(а.с. 28).

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач та її представник ОСОБА_2 зазначили, що у них є сумнів що підпис на заповіті виконаний не спадкодавцем, хоча будь-яких обставин, які б могли поставити під сумнів особисте підписання спадкодавцем заповіту позивачами не вказали, при цьому відповідно ст.. 16 ЦК України обрали спосіб захисту та просили захистити їх майнові права шляхом скасування заповіту, складеного від імені ОСОБА_6, який був посвідчений 26.05.2012 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального міського округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1190. Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належним доказам обґрунтовано виходив з того, що правових підстав для задоволення позову в спосіб обраного позивачами не має, оскільки ними не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем прав, у той спосіб, що тягне за собою саме скасування заповіту. Судова колегія, погоджується з цим висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи передбачені статтею 16 ЦК України. Згідно положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті ст. 1223 ЦК України. Стаття 1247 ЦК України встановлює загальні вимоги до форми заповіту, а саме, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Відповідно до ч.1 ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Пунктом 2 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстава юстиції України від 22.02.2012 р. за № 296/5 передбачено, що в окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в приміщення нотаріальної контори нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Особи, визначені у статті 1262 ЦК України (рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері) одержують право на спадкування у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини ч.2 ст. 1223 ЦК України. Відповідно до ст.. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Таким чином аналіз чинного законодавства вказує на те, що право на скасування заповіту має лише заповідач.

В зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на спадщину та скасування заповіту й відсутність підстав для їх задоволення в повному обсязі. Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Апеляційний суд позбавлений можливості уточнення позовних вимог. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо скасування заповіту обраний ним спосіб задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Ураховуючи встановлене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді К.П.Мартинова

О.В.Оверіна