407/933/14-к
1-кп/407/197/14
У Х В А Л А
11 березня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Керімова Р.В.,
при секретарі Степаненко Н.О.,
за участю прокурора Шуліки Є.В.,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Антрацит обвинувальний акт та кримінальне провадження № 12014130130000285 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Антрацит Луганської області, громадянина України, холостого, з середньою освітою, який не працює, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
З прокуратури м.Антрацит Луганської області до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області надійшли для розгляду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, а також угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, укладена 24.02.2014 року під час досудового розслідування між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про примирення, обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти затвердження угоди.
Вивчивши надані документи, опитавши обвинуваченого і представника потерпілого, а також перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у затвердженні угоди, виходячи з наступного:
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці).
24 лютого 2014 року між потерпілою та підозрюваним було укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Відповідно до змісту даної угоди потерпіла та підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 185 КК України, інших істотних для даного кримінального провадження обставин. ОСОБА_1, згідно з угодою, повністю визнав свою винуватість та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також, зазначеною угодою визначено, що підозрюваний ОСОБА_1 відшкодував матеріальну шкоду у повному обсязі.
В угоді, згідно з її змістом, передбачені наслідки укладення та затвердження угоди, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити у затверджені угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, яка представляє інтереси визнаного під час досудового розслідування потерпілого вагонного депо Щотове ДП «Донецька залізниця», пояснила, що її визнали потерпілою лише тому, що на їх території ОСОБА_1 було скоєно крадіжку металевого люку із залізничного вагону № 66752684, який знаходився на станції «Антрацитівська», проте зазначений залізничний вагон не належить вагонному депо Щотове, кому саме він належить, вона не знає, бо власник органом досудового розслідування не встановлений. Крім того, надана їй довіреність, на підставі якої вона представляє інтереси вагонного депо Щотове, не надає їй повноважень на закриття кримінального провадження та укладення угоди про примирення, яку вона підписала за рекомендацією слідчого. Також вона пояснила, що вона не знає, хто такий ОСОБА_3, якому працівниками міліції було передано на зберігання викрадений металевий люк із залізничного вагону.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 пояснив, що дійсно він скоїв крадіжку металевого люку із залізничного вагону, у скоєному щиро розкаявся. Укладену з ним угоду про примирення з потерпілою він підписав за пропозицією слідчого.
Згідно з вимогами ч.6 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладання угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
В судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування не встановлений власник викраденого майна, ОСОБА_2 під час досудового розслідування було визнано потерпілою лише тому, що на території станції «Антрацитівська» ОСОБА_1 було скоєно крадіжку металевого люку із залізничного вагону № 66752684, який знаходився на станції «Антрацитівська», проте зазначений залізничний вагон не належить вагонному депо Щотове ДП «Донецька залізниця. Також органом досудового розслідування не встановлений розмір матеріальної шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, оскільки слідчим зазначено, що ОСОБА_1 спричинив матеріальну шкоду в сумі 151,93 грн., не дивлячись на те, що згідно з наданими до суду матеріалами, а саме, довідкою вагонного депо Щотове ДП «Донецька залізниця» від 12.02.2014 року № 164 (а.с.29) розмір матеріального збитку становить 328,22 грн..
Зазначені в угоді про примирення від 24.02.2014 року відомості щодо повного відшкодування спричиненої матеріальної шкоди не відповідають фактичним обставинам, бо завдана кримінальним правопорушенням шкода не відшкодована, оскільки власник викраденого майна не встановлений, а також не встановлено, кому та на підставі чого взагалі працівниками міліції було передано на зберігання викрадений металевий люк із залізничного вагону, тобто хто такий ОСОБА_3.
Крім того, надана ОСОБА_2 довіреність, на підставі якої вона представляє інтереси вагонного депо Щотове, не надає їй повноважень на закриття кримінального провадження та укладення угоди про примирення, яку вона підписала, оскільки довіреність не відповідає вимогам ст. 58 КПК України, тому угоду про примирення було укладено з особою, яка не має повноважень.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали, судом встановлено наявність підстави, передбаченої п.1, п.3 ч.7 ст. 474 КПК України, у зв'язку з чим в затвердженні угоди необхідно відмовити, оскільки судом встановлено, що умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, а також умови угоди порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012 року «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод», за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши вище викладене повинен прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження); або продовжити судовий розгляд в загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення.
Ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватості оскарженню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови в затвердженні угоди про примирення від 24.02.2014 року та вважає за необхідне повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, оскільки угода укладена під час досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 314-316, 369-372, 474 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити в затверджені угоди про примирення від 24 лютого 2014 року, яка укладена між потерпілою ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підозрюваним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України.
Роз'яснити про неможливість повторного звернення з угодою в одному кримінальному проваджені.
Кримінальне провадження № 12014130130000285 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, повернути прокурору м.Антрацит Луганської області для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного судуР. В. Керімов