АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9136/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/789/167/14 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Щавурської Н.Б.

суддів - Ходоровського М. В., Гурзеля І. В.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2, представника апелянта Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" Дейнеки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", треті особи Тернопільська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДТГО "Львівська залізниця", треті особи Тернопільська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_1. Восени 2012 року управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 2 ДТГО "Львівської залізниці", на балансі якого перебувала котельня, без її згоди та без дотримання вимог закону, передбачених Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.2005 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9.12.2005 року за № 1478/11758, відключило будинок, в якому вона проживає, від системи централізованого опалення. Вважає, що вищевказаними діями відповідача порушено її права споживача на отримання безперебійних, належної якості, безпечних для життя і здоров'я послуг з централізованого опалення квартири, що призвело до заподіяння їй матеріальних збитків у сумі 8553 грн. 46 коп., пов'язаних з необхідністю за власні кошти встановити індивідуальне опалення, та моральної шкоди, пов'язаної з душевними стражданнями, яких вона зазнала через порушення звичного ритму життя у зв'язку з непридатністю квартири для проживання, погіршенням стану здоров'я та необхідністю звертатися за медичною допомогою, яку вона оцінює в розмірі 2200 грн., і які просила стягнути з відповідача в її користь у судовому порядку. Також, просила стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1789 грн. 32 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до ДТГО "Львівська залізниця", треті особи Тернопільська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_1 5328 грн. 14 коп. витрат на встановлення індивідуального опалення, 1000 грн. моральної шкоди та 1109 грн. 38 коп. витрат на правову допомогу.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні справи безпідставно відмовив у відшкодуванні частини понесених витрат, пов'язаних із встановленням індивідуальної системи опалення, в розмірі 3225 грн. 32 коп., оскільки нею обгрунтовано кожен здійснений платіж. Крім цього, апелянт не погоджується зі зменшенням судом моральної шкоди, вказуючи, що встановлений нею розмір грошової компенсації за заподіяні їй моральні страждання відповідає вимогам розумності та справедливості.

В апеляційній скарзі ДТГО "Львівська залізниця" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його незаконність у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що судом не вірно встановлено правову природу та характер спірних правовідносин. Вважає, що висновок суду про те, що зобов'язання ДТГО "Львівська залізниця" за Договором від 01.10.2008 року виникли не лише перед ОСОБА_5, але й іншими співвласниками квартири і споживачами послуг теплопостачання, не відповідає матеріалам справи, оскільки не грунтуються на умовах цього Договору. Крім цього, вважає, що судом першої інстанції безпідставно до спірних правовідносин застосовано норми матеріального права, що передбачають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних правовідносин і які виникають з позадоговірних правовідносин в той час як договір про надання послуг між сторонами за заявою ОСОБА_5 був розірваний. Також, вважає безпідставними висновки суду про заподіяння позивачу збитків у формі витрат на встановлення індивідуального опалення в квартирі, оскільки факт набуття матеріальних цінностей не може вважатися збитками. Такими, що не відповідають вимогам ч.2 ст.10 ЗУ "Про захист прав споживачів" є, на думку апелянта, й висновки суду в частині наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2, подану ними апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. Апеляційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця" не визнали, вважають її безпідставною і такою, що до задоволення не підлягає.

Представник апелянта ДТГО "Львівська залізниця" Дейнека І.С. подану об'єднанням апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 відмовити. Апеляційну скаргу позивача не визнала, вважає її безпідставною і такою, що до задоволення не підлягає.

Представник третьої особи Тернопільської міської ради та треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про місце та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, апеляційна скарга ДТГО "Львівська залізниця" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зобов'язаний вирішити наступні питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що витрати понесені позивачем на встановлення індивідуального опалення, як наслідок неправомірних дій відповідача, пов'язаних з невиконанням договірних зобов'язань є збитками, і цими ж неправомірними діями позивачу заподіяно моральну шкоду, зумовлену вимушеними змінами в житті у зв'язку з необхідністю встановлення індивідуальної системи опалення опалення в квартирі через непридатність останньої для проживання в холодну пору року.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, судом установлено, що з 26.06.2003 року будинок відомчого житлового фонду по АДРЕСА_1, в якому проживає позивач, передано у комунальну власність міста від управління будівельно-монтажних робіт і дистанції цивільних споруд № 2 Львівської залізниці. При цьому, зовнішні мережі теплопостачання і гарячого водопостачання до житлових будинків залишились на балансі будинкоуправління управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 2 (а.с.74-76).

Співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, частка кожного з яких складає по 1/3 (а.с.7).

01.10.2008 року укладено договір між БУ-2 ДТГО "Львівської залізниці" та ОСОБА_5 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, який передбачає надання послуг власнику (наймачу, орендарю) ОСОБА_5 та членам його сім'ї, а всього трьом особам. (а.с.67-68).

25.07.2012 року ОСОБА_5 звернувся до начальника БУ-2 з заявою про обрізку батарей опалення в його квартирі і припинення нарахування за тепло з 01.08.2012 року (а.с.44).

08.08.2012 року ОСОБА_5 звернувся до начальника БУ-2 з заявою про виділення котла для влаштування автономного опалення, у якій одночасно зобов'язався виготовити технічну документацію та змонтувати систему опалення за власний рахунок (а.с.45).

Також, з матеріалів справи вбачається, що про незгоду на відключення квартири від мережі централізованого опалення, позивач ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_6 повідомили БУ-2 письмово 30.08.2012 року (а.с.9).

13.12.2012 року позивачем укладено договір з ПП "Комфорт-Еко-Сервіс" за участю ПП "Наш дім", на балансі якого перебуває будинок, на проведення робіт з влаштування індивідуальної системи опалення.

Витрати позивача, пов'язані з влаштуванням індивідуальної системи опалення квартири складають 8553 грн. 44 коп.

У відповідності до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 цієї ж статті у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України встановлено правові наслідки зміни або розірвання договору. Так, згідно ч.ч.2, 3 цієї статті у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 29 укладеного між ОСОБА_5 та БУ-2 ДТГО "Львівська залізниця" Договору передбачено право дострокового розірвання договору у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови Споживача від користування послугами виконавця.

Таким чином, встановивши факт написання ОСОБА_5 25.07.2012 року заяви на адресу начальника БУ-2 про відмову від послуг централізованого опалення (обрізки батарей опалення в його квартирі) і припинення нарахування за тепло з 01.08.2012 року, а також для виділення йому 09.08.2012 року котла для влаштування індивідуальної системи опалення, суд першої інстанції одночасно дійшов протилежного висновку про відсутність в матеріалах справи доказів про розірвання раніше укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем договору про надання його сім'ї послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та помилково застосував до спірних правовідносин норми матеріального права (ст.526, 610, 611, 629, 906 ЦК України, ст.21 ЗУ України "Про житлово-комунальні послуги", ст.24, 25 ЗУ "Про теплопостачання", ст.10 ч.2 ЗУ "Про захист прав споживачів"), що передбачають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних правовідносин у зв'язку з односторонньою відмовою виконавця від надання послуг.

Надання послуг з централізованого опалення врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).

На виконання п.25 Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення.

При цьому, доводи апелянта про порушення відповідачем вказаного Порядку, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки даний нормативний документ встановлює порядок відключення від мережі централізованого опалення для власників будинків або окремих квартир, а враховуючи, що відключення квартири позивача мало місце за заявою її власника ОСОБА_5, то саме на останнього (або на власника будинку у випадку здійснення відключення за його заявою), а не на ЛТГО "Львівська залізниця", як помилково вважає позивач, і покладається відповідальність за дотримання вищевказаного Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення власника квартири ОСОБА_5 розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та встановити індивідуальну систему опалення прийняте з врахуванням завчасного попередженням іншої сторони договору про ліквідацію котельні та пропозицією про безкоштовне отримання котлів для встановлення індивідуального опалення (а.с.35). При цьому посилання апелянта ОСОБА_1 на неможливість її батьком ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій, як такі, що не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає безпідставними. Факт підписання ОСОБА_5 заяви про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та отримання ним котла для влаштування автономного опалення (а.с.11, 15, 44-45) апелянтом не спростований.

Доводи апелянта ОСОБА_1, що з боку відповідача мало місце порушення вимог ЗУ "Про теплопостачання" (в тому числі й зловживання монопольним становищем у сфері теплопостачання), як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами (приписами інспекції з державного енергетичного нагляду про усунення порушень закону, постановами про притягнення до адміністративної відповідальності і т.п.), на увагу колегії суддів не заслуговують.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог ч.4 ст.16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" в частині неповідомлення через засоби масової інформації про припинення надання послуг її (споживача) не грунтуються на вимогах закону, оскільки таке положення стосується перерв у наданні послуг виконавцем згідно умов договору, а в даному випадку з часу написання батьком позивача ОСОБА_5 01.08.2012 року вищезгаданої заяви, договір припинив свою дію, у зв'язку з чим на час початку опалювального сезону (жовтень 2012 року) у відповідача не виникло законного обов'язку повідомляти позивача про припинення надання послуг з теплопостачання.

Також, у відповідності до ч.1 ст.22 особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 цієї ж статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Висновки суду першої інстанції про заподіяння відповідачем позивачу збитків у формі затрат коштів на встановлення автономної системи опалення, пов'язане з неправомірним відключенням її квартири від мережі централізованого опалення, на думку колегії суддів, не відповідають ні матеріалам справи, ні вимогам закону, оскільки таке відключення мало місце за заявою ОСОБА_5, що мало наслідком розірвання договору та припинення зобов'язань за ним, а тому не може вважатися неправомірним з боку відповідача, а по-друге, діючим законодавством (п.27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 із змінами та доповненнями) передбачено, що витрати, пов'язані з встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами.

Крім цього, з врахуванням того, що внаслідок встановлення апелянтом індивідуальної системи опалення, нею були набуті матеріальні цінності, які стали її власністю, колегія суддів, вважає, що пов'язані з набуттям таких цінностей затрати взагалі не можуть підпадати під поняття "збитків" у розумінні ст.22 ЦК України.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.1166 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності складу цивільно-правової відповідальності за таку шкоду.

Разом з тим, судом не враховано положення ст.ст.322, 360 ЦК України, ст.ст.10, 12 Закону України від 19.06.1992 року "Про приватизацію державного житлового фонду", згідно яких учасники спільної часткової власності несуть витрати на утримання спільного майна (в тому числі й ті, що пов'язані зі встановленням індивідуальних систем опалення) в межах своєї частки.

Також, до вказаних правовідносин безпідставно не застосовано положення вищезгаданого п.27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що витрати, пов'язані з встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами.

Колегія суддів також вважає, що сама по собі пропозиція змонтувати систему індивідуального опалення в квартирі ОСОБА_5 за кошти відповідача, яка надійшла від підприємства до початку розгляду справи в суді, однак від якої позивач відмовилась, не свідчить про наявність такого обов'язку у БУ-2 ДТГО "Львівської залізниці" згідно закону. А тому, висновок суду про задоволення позову з підстав, що відповідач раніше погоджувався нести витрати на влаштування системи опалення в квартирі позивача, як такий, що суперечить вимогам закону, є необгрунтованим.

З підстав розірвання договору між сторонами не заслуговують на увагу й доводи апелянта ОСОБА_1 про заподіяння їй відповідачем моральної шкоди внаслідок ненадання послуг на початок опалювального сезону та порушення в її квартирі температурного режиму. Крім цього, згідно п.9 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обов'язок своєчасного проведення підготовки помешкання, в якому проживає споживач або яке належить йому на праві власності до експлуатації в осінньо-зимовий період лежить на споживачеві. Про факт відключення квартири позивача від системи централізованого опалення, ОСОБА_1 було відомо ще 30.08.2012 року, що стверджується надісланими на адресу ПП "Наш дім-3" та Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 2 заявами (а.с.9, 10).

Також, з врахуванням відсутності з боку відповідача фактів порушень ЗУ "Про захист прав споживачів", такими, що не відповідають нормам матеріального права є й висновки суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин в частині відшкодування моральної шкоди положень ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів". Крім цього, апелянтом не враховано, що право на відшкодування такої шкоди виникає у споживача лише з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.4 цього закону, і зокрема у випадку заподіяння такої шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

За вказаних обставин, висновки суду першої інстанції в частині заподіяння позивачу моральної шкоди є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст.10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що зобов'язання між сторонами договору від 01.10.2008 року про надання послуг з централізованого опалення припинилися у зв'язку з його розірванням; діючим законодавством передбачено відшкодування витрат, пов'язаних зі встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення споживачами, а не виконавцями послуг; витрати, пов'язані з встановленням індивідуальної системи опалення у зв'язку з відмовою споживача від послуг централізованого опалення не є "збитками" у розумінні закону; передбачені законом (ч.5 ст.653 ЦК України) підстави для відшкодування збитків, пов'язаних з розірванням договору, відсутні, а також те, що факт заподіяння матеріальних збитків чи моральної шкоди будь-якими іншими неправомірними діями відповідача позивачем не доведено, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків і стягнення моральної шкоди.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року як в частині відшкодування матеріальних збитків, так і в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Також, враховуючи ухвалення колегією суддів нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню є й рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача в користь держави судових витрат у розмірі 142 грн. 23 коп. та в користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1109 грн. 38 коп.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209 ч.ч.1, 2, 3; 303 ч.1; 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.2, 3, 4; ч.2; 313; 314 ч.2; 316 ч.1; 317; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.22 ч.2, 322, 360, 651 ч.3, 653 ч.ч.2, 3, 5; 907 ч.1 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 12 Закону України від 19.06.1992 року "Про приватизацію державного житлового фонду", п.9 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" п.27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", треті особи Тернопільська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська