Справа № 22ц-2927/2006
Головуючий в суді 1 інстанції Калімбет Л. І.
Категорія 42 Доповідач
Приходько Л. А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Лісової Г.Є.
Суддів Бугрика В.В.
Приходько Л.А.
При секретарі Драгомарецькій О.В.
За участю
Адвоката ОСОБА_1.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 08 серпня 2006 року в справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
За зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,
Встановила :
В червні 2006 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду посилаючись на те, що 21.12.2004 року він позичив подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 для придбання будинку АДРЕСА_1, 30000грн строком на один рік, до 01.012006року. Договір позики оформлений розпискою, посвідченою Озерянською сільською радою. 31.12.2004 року подружжя придбало вказаний будинок. До теперішнього часу гроші за договором позики йому не повернуті. Просив суд стягнути з відповідачів на його користь 30000грн.
В липні 2006 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання договору позики та про передачу права власності на придбаний будинок недійсним, посилаючись на те, що договір позики, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений без її відома та згоди і не є дрібним побутовим договором.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики 30000грн, судові витрати в розмірі 330грн, в задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_4 відмовлено. Визнаний недійсним договір , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині передачі права власності ОСОБА_3 на житловий будинок
в АДРЕСА_1, 3 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в сумі 165грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, задовольнивши повністю позов ОСОБА_3, в решті рішення залишити без змін, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення.
ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не була стороною договору позики, не брала на себе зобов'язання по даному договору і тому не може відповідати за порушення договору позивальником.
Проте такого висновку суд дійшов допустивши порушення норм матеріального та процесуального права.
Правильно застосувавши ст.. 1049 ЦК України, яка зобов'язує позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені в договорі, суд першої інстанції покладаючи обов'язок повернути борг тільки на ОСОБА_3 не врахував, що даний договір позики укладений в інтересах сім'ї, та не застосував норми Сімейного Кодексу, що регулюють дані правовідносини.
Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використано в інтересах сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 для придбання будинку для сім'ї останнього, розташованого за адресою АДРЕСА_1, грошів сумі 30000грн. строком до 01.01.2006 року.
Договір позики укладений у простій письмовій формі, в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 які під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердили, що гроші ОСОБА_2 позичав з метою придбання будинку для своєї сім'ї.
31.12.2006 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які перебували в зареєстрованому шлюбі придбаний жилий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 30197грн. Договір купівлі-продажу будинку оформлений на ОСОБА_4
Встановлені обставини свідчать про те, що гроші, отримані за договором позики використані позичальником на придбання будинку, тобто використані в інтересах сім'ї. Атому укладений ОСОБА_2 договір позики від 21.12.2004 року, створює також обов'язок повернути борг за договором і для дружини, ОСОБА_4
Доводи ОСОБА_4 про те, що будинок був придбаний за інші кошти не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт отримання матір'ю відповідачки ОСОБА_8 кредиту в розмірі 10000грн. на споживі цілі в жовтні 2004 року не є належним доказом того, що вказані кошти були використанні на придбання будинку.
Також ОСОБА_4 не надала суду допустимих доказів надання їй позики в розмірі 5000грн для придбання будинку свідком ОСОБА_9, оскільки відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування. На підтвердження укладання договору позики, згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Тому пояснення свідків не є допустимим доказом, та не можуть бути прийняті судом.
Факт того, що гроші за договором позики в строк визначений договором позикодавцю не повернуті сторонами не оспорюється.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики укладеного 21.12.2004 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. В зв'язку з чим рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 суми боргу слід скасувати та ухвалити нове рішення.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевірялося.
На підставі ст.. 65 СК України, 1046,1047,1049 ЦК України, керуючись ст. 303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонській області від 07 серпня 2006 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 суми боргу скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 30000грн. боргу за договором позики від 21 грудня 2004 року та судові витрати в сумі 330грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.