ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2014 р. Справа № 820/13452/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі № 820/13452/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області
про скасування постанови,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, в якому просив суд визнати недійсним акт перевірки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 00863 від 06.09.2013 року та скасувати постанову № 23-260 від 25.11.2013 року про накладення штрафу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Представники сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання наказу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 21.06.2013 р. № 65 та направлення на проведення планової перевірки від 02.09.2013 р. № 01164 Держспоживінспекцією у Харківській області проведена планова перевірка ФОП ОСОБА_1 на підставі плану перевірок на III квартал 2013 року з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.
За результатами перевірки складено акт від 06.09.2013 р. № 00863, в якому зафіксовано порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про нафтопродукти, відсутність на видному місці таблички із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові чергового оператора, а також відсутність в куточку споживача найменування органу, що забезпечує захист прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, її місцезнаходження та телефон. Позивач підписувати та отримувати акт відмовився, про що було внесено відповідний запис до акту.
На підставі акта від 06.09.2013 р. № 00863, начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу у сумі 76533 грн. 00 коп.
Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності акту перевірки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 00863 від 06.09.2013 року з огляду на надані відповідачем ксерокопії фотографій, які були зроблені під час проведення перевірки.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як свідчать письмові докази, наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 21.06.2013 р. № 65 затверджено план перевірок Інспекцією суб'єктів господарювання на III квартал 2013 року (а.с.26).
Відповідно до витягу із плану перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2013 року перевірка позивача була запланована на період з 11.09.2013 року до 20.09.2011 року.
З огляду на наведене, вищезазначена перевірка, яка відбулась у період з 02 вересня 2013 року по 06 вересня 2013 року є позаплановою.
Відповідно до п.1.4 Наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» від 07.03.2012 № 310 позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу з питань захисту прав споживачів про здійснення перевірки за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом з питань захисту прав споживачів;
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1);
- неподання в установлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Згідно п. 2.8. позапланові перевірки проводяться лише з підстав, зазначених у пункті 1.4 розділу І цього Порядку, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.
Посадові особи повинні ознайомити суб'єкта господарювання з підставою проведення позапланової перевірки і надати йому копії відповідного документа.
З огляду на наведене, перевірка позивача здійснена відповідачем всупереч вимог зазначеного Наказу.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права, дійшов невірного висновку про безпідставність посилання позивача на ту обставину, що в плані перевірок зазначена інша дата початку перевірки, ніж вона була проведена фактично.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).
Слід зауважити, що судом першої інстанції, всупереч вимог ст.69 КАС України, використано неналежні докази при дослідженні обставин справи, таким чином, безпідставно підтверджено правомірність застосування відповідачем положень п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Натомість, позивачем надані письмові докази на підтвердження неправомірності акту перевірки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 00863 від 06.09.2013 року та постанови № 23-260 від 25.11.2013 року про накладення штрафу, зокрема, копія посадової інструкції оператора АЗС від 29.07.2012 року, копії змінних табличок з персональними даними операторів АЗС, копії наказів ФОП ОСОБА_1 про прийняття на роботу операторів АЗС, копія титульного аркушу ДСТУ 4063:2001 Бензини автомобільні, копія титульного аркушу ДСТУ 4839:2007 Бензини автомобільні підвищеної якості, копія титульного аркушу ДСТУ 4840:2007 Паливо дизельне підвищеної якості, копія титульного аркушу ДСТУ 3868-99 Паливо дизельне, копії сертифікатів відповідності, копія титульного аркушу Книги відгуків та пропозицій.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність акту перевірки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 00863 від 06.09.2013 року та постанови № 23-260 від 25.11.2013 року про накладення штрафу.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, порушив встановлений діючим законодавством порядок проведення перевірки та накладення штрафу, а тому вона є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів правомірності своїх дій.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного акту перевірки та постанови про накладення штрафу, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм матеріального права чи процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року по справі №820/13452/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до ч.2 ст. 205 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 2ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року по справі №820/13452/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання недійсним акту та скасування постанови - задовольнити.
Визнати недійсним акт перевірки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 00863 від 06.09.2013 року та скасувати постанову № 23-260 від 25.11.2013 року про накладення штрафу.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Бегунц А.О.
Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А.