УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/372/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісяця в розмірі 1032,00 грн. на кожну дитину до їх повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16.01.2010 року ОСОБА_6 знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від спільного життя вони мають дітей: доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сина ОСОБА_9. Подружжя разом не проживають, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по утриманню дітей, в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає. Тому позивачка просить суд стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі 1032,00 грн. на кожну дитину.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1200,00 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 12.11.2013 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, представник позивача - ОСОБА_6- ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в рішенні суду не наведено причин часткового задоволення позову та зменшення розміру аліментів на одну дитину нижче мінімуму, визначеного законом.

Так, апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення не врахував положення ч.2 ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян, який станом на час звернення до суду становив 573,50 грн., при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі суд помилково стягнув аліменти в загальному розмірі 1200 грн. (по 400 грн. на кожну дитину), тобто у розмірі меншому, ніж передбачено законом.

Також апелянт зазначає, що судом не врахована відсутність у відповідача інших утриманців, а також те, що він нещодавно придбав автомобіль, працює в храмі та отримує зарплату в сумі 300 грн., а тому, на думку апелянта, має можливість надавати належну допомогу на утримання дітей.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності позивача ОСОБА_6 на підставі ч. 2 статті 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України при відсутності укладеного в порядку передбаченому ст. 189 СК України між батьками договору про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку на користь того з батьків з ким проживає дитина та хто її утримує.

Зазначене виходе також з роз'яснень, наданих пунктом 17 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року, згідно якого за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачується щомісячно.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 16.01.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим ВРАЦС ФМУЮ АР Крим 16.01.2010 року (а.с.3). Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.4,5,6).

Як вбачається з матеріалів справи та визнано відповідачем в судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції, діти проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні, батько дітей проживає окремо.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надає матеріальну допомогу дітям, та враховуючи його матеріальне становище і прожитковий мінімум для дітей у віці до трьох років, стан їх здоров'я, зобов'язаний виплачувати на користь позивачки аліменти в розмірі 1200,00 грн. щомісяця на утримання трьох дітей.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При визначенні розміру аліментів суд виходив з того, що батьки рівною мірою повинні вживати заходи щодо утримання дітей, і, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого Державою, визначив розмір аліментів, які повинен сплачувати відповідач, у сумі 1200, грн. щомісячно на утримання дітей.

Відповідно до статті 180, частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 184 Сімейного кодексу України визначено, що у випадку якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12.04.2012 року з ОСОБА_7 стягнуто аліменти в розмірі 350 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, на період його навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років (а.с.22). Отже, відповідач на тепер має зобов'язання з виплати аліментів на утримання сина ОСОБА_12 до 2016 року в розмірі 350,00 грн. щомісячно.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанцій про визначення розміру аліментів в сумі 1200,00 грн. щомісячно на кожну дитину, оскільки це відповідає положенням статті 180 СК України щодо обов'язку обох батьків утримувати дитину, та положенням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким встановлений прожитковий мінімум з 1 січня 2014 року для дітей віком до 6 років в розмірі 1032,00 грн.

При цьому сторони мають право на звернення до суду у разі зміни обставин з відповідними позовами про збільшення чи зменшення розміру аліментів на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

На думку колегії суддів, доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції порушені норми частини 2 статті 182 СК України щодо розміру аліментів, які на одну дитину не можуть бути меншими за неоподаткований мінімум доходів громадян, є неспроможними, оскільки спростовуються змістом указаної статті. Апелянт помилково посилається на редакцію частини 2 статті 182 СК України, яка на тепер є не чинною. В редакції Закону України № 2901-1У від 22.09.2005 року, частина 2 статті 182 СК України передбачає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

З урахуванням того, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01.01.2014 року встановлений в розмірі 1032,00 грн., 30% від цієї суми складає 309,60 грн., то розмір стягнутих місцевим судом на утримання дітей аліментів, є більшим (400,00 грн. на кожну дитину), ніж встановлений законом мінімум.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, позивачем не надані належні та допустимі докази в обґрунтування вимог щодо отримання відповідачем доходів в іншому розмірі, який давав би можливість стягнути аліменти на утримання дітей в більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином оцінив надані докази, при визначенні розміру аліментів відповідно до статті 182 СК України правильно врахував матеріальне положення платника аліментів і зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач є працездатною людиною, перешкод для працевлаштування не має, він спроможний платити аліменти на утримання дітей.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані докази, оцінив обставини у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 лютого 2014 року без змін

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 лютого 2014 року відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко