Справа 22ц-10623\2006
Категорія 21 (II) Доповідач Михайлів Л.В.
УХВАЛА Іменем України
2006 року листопада 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі: Юровській О.Ю.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював заступником начальника дільниці № 13 шахти „Об'єднана" виробничого об'єднання „Кривбасруда" (зараз ВАТ „КЗРК"), де 16.02.1979 року з ним стався нещасний випадок і він втратив 100% працездатності.
Йому було нараховано відшкодування шкоди здоров'ю.
Але позивач вважає, що отримує значно занижену суму відшкодування шкоди, відповідач ВАТ „КЗРК" застосувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів до суми відшкодування шкоди, а саме: 1,25 - з 01.07.1992 p.; 2,0 - з 01.07.1994 p.; 1,25-з 01.07.1997 р.; 2,5 -з 01.01.1996 p.; 1,3 -з 01.01.1998 року.
Просив стягнути на його користь суми недоплати з кожного із відповідачів, а також компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум заборгованості.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі відділення Фонду) виплачувати йому щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2005 року страхові виплати в сумі 2282,88 грн.
Відповідачі позов не визнали і просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Справа слухалась неодноразово.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 21602,70 грн. - недоплату по втраченому
заробітку, 9799 грн. 15 коп. - компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням строків виплати.
З Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" 31854,08 грн. - недоплата по втраченому заробітку, 23467,49 грн. -компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням строків виплати.
З відділення Фонду стягнуто 75463 грн. 34 коп. заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 01.04.2001 року по 01.10.2005 року; 13976,13 грн. -компенсації, а також стягувати щомісячно по 2282 грн. 88 коп., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових сум.
Відповідачі, не погодившись з рішенням суду від 23 листопада 2005 року, подали апеляційні скарги, вказуючи на порушення як процесуального, так і матеріального права, що тягнуть скасування рішення суду.
Відповідачі заперечують проти застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, вказуючи на те, що суд першої інстанції не перевірив чи мало місце фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві, не проаналізовані документи, надані ВАТ „КЗРК", щодо відсутності зростання заробітної плати в ці періоди, на які посилається позивач.
Вважають, що судом допущено неправильне застосування матеріального права при стягненні компенсації.
Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" , крім того, посилається на те, що управління фінансується виключно із бюджету і підвищення окладів з 01.-8.1998 року по 01.04.2001 року у них не було, тому суми регресу не переглядались і не має підстав для стягнення суми недоплати з управління.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ВАТ „КЗРК" та криворізького державного гірничорудного управління „Кривбасгідрозахист" підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга Фонду - задоволенню, а рішення суду скасуванню, з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав
Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 працював заступником начальника дільниці № 13 шахти „Об'єднана" ВО „Кривбасруда" (зараз ВАТ „КЗРК") і в результаті нещасного випадку 16.02.1979 року він втратив 100% працездатності.
Згідно наказу НОМЕР_1 йому нараховано і сплачувалось відшкодування втраченого заробітку.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач згідно наказу НОМЕР_2 (а.с. 8) визначив середній заробіток позивача за січень - квітень 1992 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року № 276 у розмірі 10257,29 крб., із застосуванням коефіцієнтів 2,55*1,3*1,5*2*2*2,8986*2,1*3, *2,*3*1,25 -підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві станом на 01.12.2000 рік визначив розмір відшкодування шкоди у сумі 139,71 грн. (а. с.8).
Не погодившись з зазначеною сумою та застосуванням коефіцієнтів, які наведені в наказі, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з 01 липня 1992 року не застосовано ряд коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, що призело до заниження суми регресу ОСОБА_1
І на час передачі особової справи позивача до відділення Фонду визначив суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1135,15 грн.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов такого висновку на неповно досліджених обставинах справи.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положенням Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,
пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), затверджених постановою кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, зі змінами і доповненнями, які діяли на час, за який суд першої інстанції перерахував суми відшкодування шкоди.
Судом було зазначено, що відповідно до вказаних Правил, правовідносини, що виникли є трудовими і на них розповсюджується дія статті 238 КЗпП України.
Проте, стягуючи з ВАТ „КЗРК" суми недоплат з 1996 року, з Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" - з 01.08.1998 року, суд не звернув уваги на норми ст. 71 ЦК 1963 року (з урахуванням правила п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року) та на роз'яснення викладені у пунктах 1,1, 1,22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами), згідно яких загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Однак, стягуючи суми щомісячних сум відшкодування шкоди з 1996 року суд не встановив чи дотримано позивачем строк позовної давності при пред'явлення вимог до відповідачів з урахуванням наведених моментів.
Крім того, відповідно до абзацу 6 пункту 28 „Правил..." перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності, не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Суд цих положень також не врахував, не витребував від відповідача відомості про розмір середнього заробітку по професії позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок, за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування, нарахованого позивачу, встановлені обмеження.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, коли і в якому розмірі позивачеві виплачувались підприємством суми відшкодування втраченого заробітку, а тому висновки суду щодо суми заборгованості, колегія суддів не має можливості перевірити.
Стягуючи страхові виплати з відділення Фонду суд першої інстанції не перевірив чи не перевищує відкорегована середньомісячна заробітна плата максимальну (граничну) суму заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до відділення Фонду.
Задовольняючи позов про стягнення сум відшкодування шкоди з криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту, суд не обгрунтував свій висновок, не з'ясував чи є це управління належним відповідачем і не врахував, що КДГУ „Кривбасгідрозахист" являлось тільки платником призначених ВО „Кривбасруда" ОСОБА_1 сум відшкодування шкоди.
На думку колегії суддів, суд розглянув не всі вимоги, оскільки не перевірив правильності нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх корегування і цей недолік не був не і міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає , що рішення суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" задовольнити частково, а апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2005 року - скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили с моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.