Справа № 354/1049/13-ц
Провадження № 22-ц/779/711/2014
Категорія 42
Головуючий у 1 інстанції Гребик Л. В.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.
секретаря Яковин М.Я.
з участю: представника апелянта ОСОБА_2- ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_7- ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду від 30 січня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Яремчанського міського суду від 30 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення - відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом не в повній мірі досліджено обставини справи; зокрема, те, що протягом 2010-2013 років відповідачі систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим проживання в одному будинку, вчиняють психологічне та фізичне насильство, псують майно та перешкоджають у користуванні приватною власністю. З приводу неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 неодноразово зверталася в правоохоронні органи з відповідними заяви, по яких на даний час проводиться досудове розслідування.
Також апелянт вказує, що відповідачі участі у веденні спільного господарства двору не приймали, більше того, у спірному житловому будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані тільки з 2001 року, що підтверджується рішенням Косівського районного суду від 14.10.2005 року.
З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просила скасувати, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі, просив про її задоволення.
ОСОБА_4, ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи між сторонами виник спір з приводу користування житловим будинком АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 20.04.2010 року право власності на даний житловий будинок набула позивач ОСОБА_2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 26.04.2010 року. Попереднім власником вказаного житлового будинку була мати сторін (ОСОБА_2, ОСОБА_4) - ОСОБА_8
Звертаючись до суду з позовом про виселення, ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідач разом із сім'єю систематично порушують правила співжиття, руйнують та псують житлове приміщення, а тому відповідно до вимог ст. 116 ЖК України просила про виселення відповідачів із займаного приміщення без надання іншого житлового приміщення.
За змістом ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 12 квітня 1985 р. N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються органами, до компетенції яких це відноситься.
Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 59 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.
Судом встановлено, а позивач ОСОБА_2 не заперечує, що причиною звернення до суду з вимогою про виселення відповідачів, стало порушення ними правил співжиття в будинку, протягом останніх 3 років. Зокрема: руйнування та псування житлового будинку, огорожі, використання не за призначенням земельної ділянки, створення перешкод у проведенні капітального ремонту будинку.
На підтвердження вказаних вимог, позивач надала акт обстеження матеріального побутових умов від 15.10.2012 року та лист Верховинського РВ УМВС від 19.06.2013 року, який підтверджує, що з приводу неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 зверталась до правоохоронних органів. Однак, за результатами проведення перевірки заяви ОСОБА_2 від 19.06.2013 року про вчинення щодо неї відповідачем ОСОБА_4 неправомірних дій, фактів порушення чинного законодавства не встановлено.
Інших доказів, які б вказували на те, що за результатами звернень ОСОБА_2 до відповідачів застосовувались якісь заходи запобігання та громадського впливу, проводились бесіди з ними про недопустимість вчинення неправомірної поведінки, тощо - в матеріалах справи немає.
Самі лише копії письмових заяв ОСОБА_2 до правоохоронних органів та відповіді на них не можуть вважатися доказом застосування на відповідачів громадського впливу, оскільки заходи запобігання, якщо такі б мали місце, носять офіційний характер.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Яремчанського міського суду від 30 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: В.А. Девляшевський
В.Д. Фединяк