Справа № 344/5486/13-ц
Провадження № 22-ц/779/531/2014
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.
секретаря Мельник О.В.
з участю: апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
та його представника ОСОБА_5,
представників: Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви - Кузь А.П., Івано-Франківської міської ради - Устінського А.В., Челах А.В., Відділу Держземагенства в м. Івано-Франківську - Креховецької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 до Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви (Івано-Франківська Духовна Семінарія ім. Свщмч. Йосафата), Івано-Франківської міської ради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент містобудування та архітектури м. Івано-Франківська, Відділ Держземагенства в м. Івано-Франківську про усунення перешкод у користування прибудинковою територією шляхом демонтування капітальної огорожі, скасування державного акту на право власності на землю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 до Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви (Івано-Франківська Духовна Семінарія ім. Свщмч. Йосафата), Івано-Франківська міська рада, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент містобудування та архітектури м. Івано-Франківська, Відділ Держземагенства в м. Івано-Франківську про усунення перешкод у користування прибудинковою територією шляхом демонтування капітальної огорожі, скасування державного акту на право власності на землю - відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначають, що є мешканцями багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1. До вказаного будинку зі сторони вул. Гарбарської протягом тривалого періоду існувала дорогу, яка використовувалась мешканцями будинку з метою заїзду до їхнього будинку. Про факт наявності такої дороги свідчать проект забудови земельної ділянки, відповідь на адвокатський запит №13-23/1280 від 17.09.2013 року від ПАТ «Івано-Франківськгаз», відповідь відділу Держземагенства у м. Івано-Франківську, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 11.07.2013 року № Ф-15/251/2 від 27.12.2012 року № Ж-15/882 та інші документи, що містяться в матеріалах справи і яким суд першої інстанції не дав належної оцінки. В 2002 році вказана дорога безпідставно перейшла у приватну власність Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви. На думку апелянта Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,0749 га виданий відповідачу безпідставно та з порушенням норм ЗК України,оскільки правовстановлюючі документи на землю Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви датовані після 2002 року, а тому набуття прав на землю повинно було здійснюватись з врахуванням ч.2 ст. 92 ЗК України.
Крім того апелянти вказують на те, що дорога, яку мешканці будинку використовували як заїзд відноситься до земель загального користування та перебуває у комунальній власності, яка виходячи з положень ч.4 ст. 83 ЗК України не може передаватись у приватну власність.
Не погоджуються також апелянти з висновком суду, щодо пропуску позовної давності для звернення до суду.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянти просили скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. та його представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів, просили про її задоволення.
Представники Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви, Івано-Франківської міської ради та відділу Держземагенства в м. Івано-Франківську доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, доводи представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07.03.2002 року сесією Івано-Франківської міської ради було ухвалено рішення про безоплатну передачу у власність релігійним організаціям, релігійним громадам, які діють у м. Івано-Франківську земельних ділянок, що перебувають у їх користуванні з послідуючою видачею відповідних державних актів.
На підставі вказаного рішення та угод ВАВ№ 048678, ВА № 048680, ВАВ № 048681 від 11.10.2002 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю Івано-Франківській Теологічній академії УГКЦ про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1, 0749 га у межах, визначених на плані, яка знаходиться на території АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для обслуговування культових споруд.
В матеріалах справи також наявні докази того, що зазначеною земельною ділянкою Івано-Франківської теологічної академії Української Греко-Католицької Церкви користувалася з 1996 року і це стверджується, зокрема, відповідним державним актом.
За змістом ст.ст.78, 80 ч.1 ст. 85 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Суб'єктами права власності на землі приватної власності є громадяни та юридичні особи.
Статтею 82 ЗК України передбачено підстави набуття права власності на землю юридичних осіб, зокрема, у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
При цьому в редакції вищезазначеної норми, як і ст. 92 ЗК України станом на 2002 рік, коли спірна земельна ділянка була передана у власність Івано-Франківській Теологічній академії УГКЦ не містилося жодних застережень щодо прав на землю релігійних організацій України.
Згідно з ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
П.6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в ред. 13.07.2001 р.) передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Враховуючи вищевикладене спірна земельна ділянка перейшла у приватну власність Івано-Франківської Теологічної академії УГКЦ у відповідності до вимог земельного законодавства в ред. від 20.12.2001 року, а тому доводи апелянта в частині визнання правовстановлюючих документів на земельну ділянку Івано-Франківській Теологічній академії УГКЦ з цих підстав не заслуговують на увагу.
Що стосується доводів апелянтів в частині постійного використання ними частини спірної земельної ділянки як заїзду до житлового будинку, як і створення перешкод у користуванні прибудинковою то такі не знайшли свого підтвердження.
Зокрема, ч. 4 ст. 45 ЗК України в ред. 20.12.2011 року передбачено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Жодного документу про закріплення за будинком будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки, як прибудинкової території та визначення її меж у матеріалах справи немає. Більше того, з листа Департаменту містобудування та архітектури від 19.06.2013 року ( а.с. 122) вбачається, що така інформація станом на 1970 та 1990 роки відсутня, а копія схеми ( надана ЖЕО), на яку посилалися позивачі, обґрунтовуючи такі вимоги розроблена виключно з метою визначення площі території прибирання виконавцем цих послуг - КП ЄРЦ.
Що стосується безпосередньо спірної частини земельної ділянки, яка використовувалася позивачами, як заїзд до будинку з вулиці Гарбарської, то згідно листа департаменту містобудування та архітектури від 28.03.2013 року №120/34 вбачається, що на генеральному плані міста проїзд від вулиці Гарбарської до житлового будинку АДРЕСА_1 не передбачений. З викопіровки генерального плану забудови даного кварталу (а.с. 93) вбачається що спірна частина земельної ділянки позначена лише за наявністю асфальтного покриття, однак не визначена, як заїзд.
Крім цього, цільовим призначенням земельної ділянки, що передана у власність Івано-Франківській Теологічній академії УГКЦ визначено обслуговування культових споруд, а сам по собі факт тривалого використання позивачами частини земельної ділянки у якості заїзду не тягне за собою зміни цільового призначення земельної ділянки.
Слід також зазначити, що ряд документів, які містяться у справі вказують на те, що до будинку АДРЕСА_1 на даний час існує заїзд, який передбачений генеральний планом забудови і знаходиться між будинками АДРЕСА_1. При цьому даний заїзд запроектовано з врахуванням відповідних технологічних розривів між будівлями.
Крім цього, зважаючи на звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 до органів місцевого самоврядування, питання можливості облаштування додаткових заїздів до будинку, зокрема з вул. Гарбарської, вул. Галицької було предметом неодноразового розгляду на нарадах виконкому Івано-Франківської міської ради, однак зважаючи на заперечення самих мешканців будинку, запропоновані варіанти облаштування заїздів так і не були реалізовані.
Що стосується встановлення Івано-Франківською Теологічною академією УГКЦ огорожі навколо належної їй на праві власності ділянки, то така не є самочинною; своїми діями приписів чинного законодавства відповідач не порушив.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: В.М.Васильковський В.А.Девляшевський