УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/ 367/К/14 Головуючий в суді першої
Справа № 215/2328/13-ц інстанції - Тарасенко О.В.
Категорія 27 ( І ) Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2014 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,
при секретарі - Булах К.А.,
за участю - представника позивача Бродька Анатолія Івановича,
представників відповідачів - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 травня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладений кредитний договір 227652-CRED, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30000 грн. із кінцевим строком повернення кредитних коштів 14 травня 2010 року, зі сплатою 30,0% річних.
В цей же день між ним та відповідачем ОСОБА_5 укладений договір поруки, за яким остання поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_4 взятих на себе кредитних зобов'язань.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 21 лютого 2013 року складає 78329,28 грн., яку разом із судовими витратами Банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів.
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2013 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 22 січня 2014 року про виправлення описки, позовні вимоги Банку задоволені, на його користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно стягнуто заборгованість по кредитному договору 227652-CRED від 15 травня 2008 року у розмірі 78329 грн. 28 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 24023 грн.19 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 50338грн. 03 коп.; 250, 00 грн. - штрафу (фіксована частина); 3718 грн.06 коп. - штраф (процентна складова), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 391 грн. 65 коп. з кожного.
05 жовтня 2013 року представником відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подано заяву про перегляд заочного рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2013 року, яка ухвалою того ж суду від 06 листопада 2013 року залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування заочного рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог Банку, оскільки позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строку позовної давності, суд неправомірно провів заочний розгляд справи без письмової згоди на те відповідачів, а також не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_4 від позивача кредитних коштів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 укладений кредитний договір 227652-CRED, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у розмірі 30000 грн. із кінцевим строком повернення кредитних коштів 14 травня 2010 року зі сплатою відсотків у розмірі 30,0 % річних (а.с.8-12).
Згідно додатку № 1 до кредитного договору позичальник, яким є відповідач ОСОБА_4, зобов'язався погашати кредит з урахуванням відсотків, винагороди, комісії - 1678 грн. 83 коп. щомісячно.
Також між Банком та відповідачем ОСОБА_5 15 травня 2008 року укладений договір поруки 227652/1, згідно якого вона зобов'язалась відповідати перед Банком за виконання зобов'язань по договору кредиту 227652-CRED від 15 серпня 2008 року у тому ж розмірі, що і ОСОБА_4 (а.с.13).
Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання не виконав, у встановлений строк кредитні кошти не повернув. Станом на 21 лютого 2013 року за кредитним договором 227652-CRED від 15 серпня 2008 року виникла заборгованість, розмір якої складає 78329 грн. 28 коп., з яких: 24023грн.19 коп. - заборгованість за кредитом, 50338 грн. 03коп.- заборгованість по відсоткам, 250 грн. -штраф (фіксована частина) та 3718грн. 06 коп.-штраф (процентна складова).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 78329грн. 28 коп., суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання ОСОБА_4, ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у порушення норм закону та умов укладеного сторонами договору відповідачі свої зобов'язання за даним договором виконали не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 21 лютого 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 78329,28 грн.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.
Так, безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що Банком пропущено строк позовної давності.
Згідно ч.ч.1 та 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦПК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до положень ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причин пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).
Цивільний кодекс України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.
Із матеріалів справи та пояснень сторін убачається, що кредитний договір № 227652-CRED від 15 травня 2008 року підписаний особисто ОСОБА_4, а договір поруки № 227652/1 - ОСОБА_5, що останніми не заперечується та підтверджує їх ознайомлення та згоду з Умовами договору (а.с.8-10; 13).
Відповідно до п.п. 5.1,5.2 Умов кредитного договору № 227652-CRED від 15 травня 2008 року при порушенні позичальником любого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом, винагороди, порушення п.2.2.8 даного Договору Банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше двійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневім еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення обов'язків, передбаченими п.5.1 даного Договору, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано позичальником.
Згідно положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Зважаючи на те, що кінцевим строком повернення кредитних коштів є 14 травня 2010 року, а з даним позовом Банк звернувся 17 квітня 2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.
Крім того, Постановою № 7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» внесенні зміни та доповнення до постанови від 30 березня 2012 року № 5 стосовно обчислення строку позовної давності.
Не можуть бути взятими до уваги й доводи представника відповідачів ОСОБА_3 про неотримання відповідачем ОСОБА_4 коштів за кредитним договором, оскільки згідно з частиною першою ст.. 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі частини другої статті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (стаття 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, посилання позичальника на неотримання ним кредитних коштів не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання кредитних зобов'язань, які є чинними, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, та обов'язковими для виконання, з огляду на положення ст.. 629 цього Кодексу.
Доводи представника відповідачів ОСОБА_3 щодо відсутності письмової заяви позивача про проведення заочного рішення не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.. 224 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а докази того, що Банк заперечував проти заочного розгляду справи, в матеріалах справи відсутні.
На думку колегії, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
Л.В.Михайлів