Справа №1-91/08

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

25 січня 2008 року     м. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді   Галасюка Р.А.,

при секретарі Кузнєцовій А.В.,

з участю прокурора Попікіна Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу по обвинува­ченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніш не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.05.2007 року о 10 годині, знаходячись в роздягальні на другому пове­рсі приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5, що знаходиться на АДРЕСА_2, побачив в одній із шаф для одягу чоловічі штани, з кишені яких виглядав мотузок мобільного те­лефону. Витягнувши за мотузок даний телефон, він побачив, що це «Samsung Е-360» і тоді у нього виник умисел на таємне викрадення даного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, корис­туючись тим, що в роздягальні нікого не було, він поклав даний телефон до своєї кишені і зали­шив приміщення роздягальні, тим самим викравши мобільний телефон «Samsung Е-360», вартістю 1249 гривень, зі шкіряним мотузком, вартістю 14 гривень, в середині якого знаходилась картка оператора мобільного зв'язку «Djuice», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходились гроші для розмов на суму 12 гривень, всього викравши майна, що належить гр. ОСОБА_2 на зага­льну суму 1300 гривень, завдавши останньому матеріальної шкоди.

Підсудний у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і підтвердив, що дійсно 26.05.2007 року вранці, він прийшов на роботу по АДРЕСА_2, маючи на меті отримати від директора розрахунок за виконану робо­ту. Однак не заставши останнього, він зайшов до роздягальні приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5, де побачив в одній із шаф для одягу чоловічі штани, з кишені яких виглядав мотузок мо­більного телефону. Витягнувши телефон, він побачив, що це «Samsung Е-360» і тоді вирішив його викрасти. Поклавши телефон до себе в кишеню, він вийшов з приміщення фабрики і через деякий час біля тролейбусної зупинки «Промавтоматика» він продав даний телефон незнайомому хлопце­ві.

Окрім повного визнання підсудним своє вини у скоєному, його вина в цьому також знайшла своє повне підтвердження в наступних, досліджених у судовому засіданні доказах.

З протоколу явки з повинною ОСОБА_1 (а.с.13) видно, що підсудний добровільно письмово повідомив орган дізнання про вчинену ним 26.05.2007 року крадіжку майна потерпілого ОСОБА_2 в приміщенні роздягальні ІНФОРМАЦІЯ_5 на АДРЕСА_2, докладно пояснивши про обставини скоєного.

Вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину також дово­диться протоколами відтворення обстановки та обставин події (а.с.47-50, 59-62), з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_2, а потім і підсудний ОСОБА_1 в присутності понятих доброві­льно на місці скоєння злочину розповіли та показали про обставини даної крадіжки, що повністю узгоджується з їхніми показаннями на судовому слідстві.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного в скоєнні інкримінованого йому злочину.

Умисні дії підсудного ОСОБА_1, які виразились у таємному викраденні чужого майна, судом кваліфікуються за ч. 1 ст. 185 КК України.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу самого підсудного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Підсудний скоїв злочин середнього ступеню класифікації тяжкості, посередньо харак­теризується по справі.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 є щире каяття у скоєному та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, обтяжуючих покарання підсудного судом не встановлено.

Також суд враховує, що підсудний є особою, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, тяжких наслідків по справі від його дій не настало. Таким чином, приймаючи до уваги, що призначене покарання повинно бути не тільки карою за вчинений злочин, але й мати ме­ту виховного характеру, суд, вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому, призначає йому міру покарання в межах санкції передбаченої ч. 1 ст.185 КК України із застосуванням правил ст.ст.75, 76 КК України.

Цивільний позов не підтримано.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому за цим Законом покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування обраної йому міри покарання, якщо він на протязі 2 (двох) років іспито­вого строку не вчинить нового злочину, не буде без дозволу органу кримінально-виконавчої сис­теми виїжджати за межі України на постійне проживання, буде повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 за­лишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Коро-льовський районний суд м. Житомира протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.