Справа №1-92

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2008 року     м. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Кузнєцовій А.В.,

з участю прокурора  Попікіна Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу по обвинува­ченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, з середньо-спеціальною освітою, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюю­чого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2006 року о 18 годині, підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом зі своїм знайомим гр. ОСОБА_2, знаходився в салоні автомобіля «ВАЗ-2103», д.н. НОМЕР_1, який належав його знайомому гр. ОСОБА_3, біля АДРЕСА_2. Цього ж дня, близько 18- години у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_3. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 скориставшись ключами, які залишив ОСОБА_3, завів двигун і розпочавши рух умисно, незаконно заволодів транспортним засобом, від'їхавши від будинку де стояв автомобіль. В цей час ОСОБА_2, не усвідомлюючи дійсний намір підсудного, через свій фізіологічний стан сп'яніння, вийшов із салону даного авто. ОСОБА_1 продовжуючи рух автомобілем, зник з місця скоєння злочину. В подальшому, здійснюючи керування даним авто, підсудний ОСОБА_1 зрозумів, що через його фізіологічний стан подальше управління автомобілем стає неможливим і тоді поверну­вшись до АДРЕСА_2, він залишив авто біля будинку повідомивши про це потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні підсудний вину свою визнав повністю і пояснив, що дійсно 31.10.2006 року у післяобідній час він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої у помешканні ОСОБА_2, після чого ОСОБА_3" вийшов з квартири по своїх справах, залишивши ключі від свого автомобілю, що знаходився у дворі. Цього ж дня, він та ОСОБА_2, вирішили піти до авто ОСОБА_3 і посидіти всередині. Приблизно через півгодини, він раптово вирішив покататись на автомобілі ОСОБА_3 Після чого, завівши двигун, він розпочав рух, а ОСОБА_2, не розуміючи його намірів через стан сп'яніння вийшов з салону авто. Покатавшись деякий час по місту, він ще більше сп'янів і повернувшись назад до АДРЕСА_2, де знаходився автомобіль раніше, залишив його там і повідомив про це ОСОБА_3 по телефону.

Вина підсудного також знайшла своє підтвердження у наступних досліджених у судо­вому засіданні доказах.

З протоколу огляду місця події від 31.11.2007 року (а.с.8, 9) видно, як під час огляду ді­лянки місцевості біля АДРЕСА_2, зафіксовано місце

скоєння злочину і присутній потерпілий ОСОБА_3 показав де саме знаходився його автомо­біль «ВАЗ-2103», д.н. НОМЕР_1 до зникнення.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с.40-44) вбачається, що підсу­дний в присутності понятих добровільно на місці скоєння злочину розповів та показав при яких обставинах ним було вчинено заволодіння автомобілем «ВАЗ-2103», д.н. НОМЕР_1, де знаходився автомобіль на момент заволодіння і де він залишив його, що повністю узгоджується з його пока­заннями як на досудовому так і судовому слідстві.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку про доведеність вини підсудного в скоєнні інкримінованого йому злочину, в зв'язку з чим умисні дії підсудного ОСОБА_1, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, судом кваліфіку­ються за ч.1 ст.289 КК України.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу самого підсудного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного являються його щире каяття у скоєному та сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є скоєння ним злочину в стані алкого­льного сп'яніння.

При обранні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, приймає до уваги, що останній скоїв злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується, вперше притягується до криміналь­ної відповідальності і від його дій по справі тяжких наслідків не наступило, а тому вважає, що утримання підсудного в ув'язненні строком навіть в мінімальних межах санкції інкримінованого йому злочину не є доцільним, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і призначає йому міру покарання в межах санкції передбаченої ч.1 ст.289 КК Укра­їни із застосуванням правил ст.ст.75, 76 КК України.

Цивільні позовні вимоги не заявлені.

Судових витрат по справі не має.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та обрати йому за цим Законом покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування обраної йому міри покарання, якщо він на протязі 1 (одного) року шести місяців іспи­тового строку не вчинить нових злочинів, не буде виїжджати за межі України на постійне прожи­вання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, буде повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтись для реєстрації до даного органу.

Речові докази (а.с.50): автомобіль «ВАЗ-2103», д.н. НОМЕР_1 - залишити в належності потерпілого ОСОБА_3.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 зали­шити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Коро-льовський районний суд м. Житомира протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.