Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 березня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів -Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

16 травня 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 13 грудня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № 71312, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 130 765,00 євро строком на 17 років зі сплатою 10,3% річних, з терміном остаточного погашення суми кредиту не пізніше 12 грудня 2024 року. Вказане кредитне зобов'язання ОСОБА_2 забезпечено іпотекою нерухомого майна. Відповідно до іпотечного договору від 13 грудня 2007 року ОСОБА_2 передав в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме: об'єкт незавершеного будівництва 90 % готовності та земельну ділянку, на якій розташоване попередньо зазначене нерухоме майно, площею 0,2176 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. Спадкоємцями останнього є його мама - відповідачка ОСОБА_1.

6 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашенням суми заборгованості спадкодавця, однак, ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання своїх успадкованих зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 26 березня 2013 року складає 137251,16 євро, у зв'язку із чим банк просив суд у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовувало тим, що суд не правильно застосував норму матеріального права, а саме ст. 1281 ЦК України, та дійшов безпідставного висновку що позивач пропустив строк, передбачений вказаною нормою, для пред`явлення вимог кредитора до спадкоємців боржника. Також скарга містить доводи про не врахування судом вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та роз`яснень викладених в п. 36 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до якої, так як зобов`язання боржника були забезпечені іпотекою, суд не повинен був застосовувати ст. 1281 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Ряшко А.В. доводи скарги підтримав.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності відповідачки, яка повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ «Державний ощадний банк України» Ряшка А.В., дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.

13 грудня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № 71312, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 130 765,00 євро строком на 17 років зі сплатою 10,3% річних, з терміном остаточного погашення суми кредиту не пізніше 12 грудня 2024 року.

Зобов'язання позичальника ОСОБА_2 за вказаним договором про іпотечний кредит забезпечено іпотекою нерухомого майна. Відповідно до іпотечного договору від 13 грудня 2007 року ОСОБА_2 передав в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме: об'єкт незавершеного будівництва 90 % готовності та земельну ділянку, на якій розташоване попередньо зазначене нерухоме майно, площею 0,2176 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-15).

15 липня 2008 року позичальник за договором про іпотечний кредит № 71312 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року - ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 21 липня 2008 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачево (а.с. 16).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, у зв'язку з чим банк 17 травня 2011 року звернувся до державної нотаріальної контори м. Мукачево із заявою № 17-16-670 про свої кредиторські вимоги до спадкоємців померлого, просив повідомити про наявність спадкової справи та склад спадкоємців за померлим.

Про смерть позичальника за договором про іпотечний кредит № 71312 від 13 грудня 2007 року позивачу ПАТ «Державний ощадний банк України» стало відомо 25 квітня 2011 року, коли згідно журналу реєстрації вхідних документів філії Закарпатського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» надійшло свідоцтво про смерть ОСОБА_2, зареєстроване за № 452 ВХ 2011-04-25.

Доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, в ході розгляду справи не надано.

Претензія ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо боргових зобов'язань померлого ОСОБА_2, датована банком 17 травня 2011 року, отримана Мукачівською державною нотаріальною конторою.

11 червня 2011 року банк отримав лист за № 515/02-14, згідно якого Мукачівською державною нотаріальною конторою зареєстровано претензію банку до спадкоємців померлого ОСОБА_2 та заведено спадкову справу.

Встановлено, що 24 лютого 2012 року позивач звернувся до державної нотаріальної контори м. Мукачево із листом № 17-27/89/309 про надання інформації щодо прийняття спадщини за померлим ОСОБА_2.

7 липня 2012 року позивач звернувся до територіальної громади м. Мукачево із заявою про визнання спадщини відумерлою.

30 липня 2012 року позивач отримав лист Мукачівської міської ради від № 01-8Є18 від 25 липня 2012 року про відмову у визнанні спадщини відумерлою, з якого вбачається, що після смерті ОСОБА_2 на підставі ч. 3 ст. 1268 та ст. 1270 ЦК України відповідачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем і вважається такою, що прийняла спадщину тому, що протягом шести місяців вона не заявила про відмову від неї.

Встановлено, що ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання своїх успадкованих зобов'язань щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 71312 від 13.12.2007 року, що призвело до виникнення заборгованості, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 26 березня 2013 року складає 137251,16 євро, що еквівалентно 1 419 032,33 грн., з яких: 130 069,21 євро, що еквівалентно 1344 778,54 грн. - сума заборгованості по основному боргу та 7181,95 євро, що еквівалентно 74253,79 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими, є доведеними.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач дізнався про відкриття спадщини та наявність спадкоємців 30 липня 2012 року, однак, звернувся до суду з позовом 16 травня 2013 року, тобто пропустив передбачений ч. 2 ст. 1281 ЦК України шестимісячний строк для пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців боржника.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, так як суд не повно встановив обставини справи, які мали правове значення для її вирішення, та не вірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ст. 1218 ЦК України в склад спадкового майна входять усі права і обов'язки, які належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

У відповідності до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так, суд безпідставно не врахував, що померлий ОСОБА_2 отримав кредит, в результаті передачі ним в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва 90 % готовності та земельну ділянку, на якій розташоване попередньо зазначене нерухоме майно, площею 0,2176 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1, будучи єдиним спадкоємцем за законом, на час відкриття спадщини проживала із спадкодавцем - ОСОБА_2, відмови від прийняття спадщини протягом встановленого строку не заявляла, а отже, прийняла спадщину до складу якої входили усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, і не припинилися внаслідок його смерті, а саме, кредитні зобов'язання ОСОБА_2 перед позивачем та право власності на предмет іпотеки - об'єкт незавершеного будівництва 90 % готовності та земельну ділянку, на якій розташоване попередньо зазначене нерухоме майно, площею 0,2176 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 які згідно договору іпотеки № 449 від 13.12.2007 року перебувають з іпотеці банку, позивача, в якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань.

Суд безпідставно не встановив та не зазначив в рішення суду, що ОСОБА_2 одночасно виступив і боржником і іпотекодавцем під час укладення ним кредитного договору.

Таким чином, право власності на предмет іпотеки перейшло в порядку спадкування від іпотекодавця (позичальника) до його спадкоємця (відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» «У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавдя і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.»

У п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. № 5 зазначено, що «Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна. Отже, правила статті 1281 ЦК щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.»

Проте, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказані роз`яснення не були враховані і саме з підстави ст. 1281 ЦК України відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Судом при вирішення даної справи не було враховано положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», а тому, оскаржуване рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 5161 грн. 50 коп. (судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3441 грн. 00 коп. та 1720 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № 71312 від 13 грудня 2007 року, яка станом на 26 березня 2007 року складає 137251,16 євро, що еквівалентно 1 419 032,33 грн., з яких: 130069,21 євро, що еквівалентно 1344778,54 грн. - сума заборгованості по основному боргу та 7181,95 євро, що еквівалентно 74253,79 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 449 від 13 грудня 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва 90% готовності АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2176 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що належить іпотекодавцю на праві власності, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» права продажу від свого імені будь-якій особі-покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Для цього надати публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу з прилюдних торгів, в тому числі, право отримати витяги з Державного реєстру прав власності та дублікати правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від їх форм власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 5161 грн. 50 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: