Номер провадження № 22-ц/785/1144/14

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - КС «Афіна» про стягнення боргу,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1), в якому просив стягнути з відповідачки на його користь грошову суму в розмірі 12 008,34 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовував тим, що між КС «Афіна» та відповідачкою було укладено договір № К20-05 від 26.12.2005 року, за яким відповідачка отримала 7 000 тис. грн., на строк з 26.12.2005 року по 26.06.2007 року, процентна ставка за яким складає 48 % річних від розміру кредиту та пеня у разі порушення строку повернення - 0,2 % від суми заборгованості за кожний прострочений день. Відповідачкою строк повернення погашення заборгованості був порушений, в результаті чого, станом на 17.06.2008 року, без урахування пені, утворилася заборгованість у розмірі 12 008,34 грн., у тому числі: основна сума (тіло) кредиту - 3 831,19 грн., відсотки - 8 177,15 грн. Позивач зазначав, що 10.04.2013 року між ОСОБА_4 та КС «Афіна» укладено угоду про відступлення права вимоги за кредитним договором № 20-05 від 26.12.2005 року, що був укладений між КС «Афіна» та відповідачкою.

Відповідно до рішення суду учасники процесу не були присутні в судовому засіданні. Представник позивача - ОСОБА_5 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги з урахуванням доводів, що викладені в наданих суду поясненнях на заперечення відповідачки, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідачка ОСОБА_3, надала суду заперечення на позовну заяву, в яких просила відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 6 477,77 грн., яка складається з основної суми (тіло) кредиту - 3 831,19 грн. та плати за користування кредитом - 2 646,58 грн. а також стягнуто з ОСОБА_3, на користь держави судовий збір в сумі 123,88 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2013 року, в якій просить рішення суду від 07.08.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа КС «Афіна» про стягнення боргу відмовити, посилаючись на незаконність та необгрунтованість оскаржуваного рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 та КС «Афіни» заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Позивач та відповідачка в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтвердили в судовому засіданні їхні представники, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2005 року між КС «Афіна» та ОСОБА_3 було укладено договір № К20-05, згідно якого спілка видає позичальнику кредит у сумі 7 000 тис. грн. (сума кредиту) та встановлює розмір плати за користування кредитом 5 040 грн. (плата за користування кредитом) = 12 040 грн. терміном на 18 місяців, тобто з 26.12.2005 року по 26.06.2007 року, зі сплатою неустойки у вигляді пені в разі порушення щомісячного платежу в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки від фактичної суми заборгованості (а. с. 2).

Згідно довідки від 10.04.2013 року за підписом голови правління КС «Афіна», станом на 17.06.2008 року заборгованість за договором № 20-05 від 26.12.2005 року складає 12 008,34 грн., у тому числі основна сума (тіло) кредиту - 3 831,19 грн., відсотки - 8 177,15 грн. (а. с. 8).

Суд першої інстанції не погодився з розрахунком суми відсотків наданим позивачем у сумі 8 177,15 грн., оскільки як вбачається з п. 2.3 кредитного договору розмір плати за користування кредитом складає 5 040 грн., одноразово, а не визначено оплату у відсотках щомісячно.

Таким чином, виходячи з того, що згідно розрахунку заборгованості (а. с. 9) відповідачкою сплачено за відсотками (плата за користування кредитом) 2 393,42 грн. (276,16 грн.,+303,78 грн.,+561,53 грн.,+276,17 грн.,+266,96 грн.,+285,37 грн.,+423,45 грн.,), суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягає стягненню в рахунок оплати за користування кредитом 2 646,58 грн. (5040 грн. - 2393,42 грн.)

Відповідно до згоди № 1 про відступлення прав вимоги від 10.04.2013 року КС «Афіна» на користь ОСОБА_4 відступила право вимоги боргу, який складає сума непогашеного позики (кредиту), невиплачених процентів та неустойки, передбачених договором № К 20-05 від 26.12.2005 року, укладеним з позичальником - ОСОБА_3 (а. с. 7).

За таких обставин, суд вважав можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором № К 20-05 від 26.12.2005 року у загальному розмірі 6 477,77 грн., який станом на 17.06.2008 року складається з основної суми (тіло) кредиту - 3 831,19 грн. та плати за користування кредитом - 2 646,58 грн.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідачки про те, що 12.09.2006 року внесення будь-яких коштів щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором було не можливо у зв'язку з тим, що єдине місце приймання платежів - офіс КС «Афіна», що був розташований за адресою: 65045, м. Одеса, площа Соборна, 14 не працював, а через деякий час КС «Афіна» за вказаною адресою взагалі не знаходилася, будь-якого повідомлення від КС «Афіна» до відповідачки щодо місця здійснення касових операцій з приймання платежів не надходило, а за адресою вказаною в кредитному договорі КС «Афіна» взагалі не знаходилася, внаслідок дій або бездіяльності КС «Афіна» вона як позичальник не могла виконати свої обов'язки щодо виплат за кредитним договором, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження зазначеного відповідачка не надала.

Оскільки, 06.05.2009 року КС «Афіна» зверталася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором № К 20-05 від 26.12.2005 року, останній платіж за яким ОСОБА_3, внесла 12.09.2006 року, 27.05.2009 року був виданий судовий наказ, який було скасовано ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2010 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності переривався та не є в даному випадку підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 257, 264, 509, 514, 516, 526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, частково задовольнив позов ОСОБА_4 та відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідачки на користь держави судовий збір.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.12.2005 року між КС «Афіна» та ОСОБА_3 було укладено договір № К20-05, згідно якого спілка надала відповідачці кредит в розмірі 7 000 грн. терміном на 18 місяців (з 26.12.2005 року по 26.06.2007 року) та встановила розмір плати за користування кредитом в розмірі 5 040 грн., зі сплатою неустойки у вигляді пені в разі порушення щомісячного платежу в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки від фактичної суми заборгованості (а. с. 2, 5).

В результаті несвоєчасної сплати відповідачкою щомісячних платежів за вказаним договором, у відповідачки перед КС «Афіна» виникла заборговуаність (а. с. 6).

10.04.2013 року між КС «Афіна» та позивачем ОСОБА_4 укладено угоду про відступлення права вимоги, відповідно до якої КС «Афіна» на користь ОСОБА_4 відступила право вимоги боргу, який складає сума непогашеного позики (кредиту), невиплачених процентів та неустойки, передбачених договором № К 20-05 від 26.12.2005 року, укладеним з позичальником - ОСОБА_3 (а. с. 7).

На підставі цієї угоди ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № К 20-25 від 26.12.2005 року.

Відповідно до ст. 1, ч. 4 ст. 8 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1, ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитні спілки належать до фінансових установ. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Тобто, відповідно до вказаних положень чинного законодавства кредитні спілки наділені спеціальною правоздатністю.

Згідно з ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином КС «Афіна», як суб'єкт цивільного права, що наділений спеціальною правоздатністю, не може відступати свої права особі (ОСОБА_4) , що не має права надавати фінансові послуги (кредити під проценти).

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач ОСОБА_4, якому КС «Афіна» відступила своє право вимоги по кредитному договору № К 20-05 від 26.12.2005 року (а. с. 2, 7) є особою, яка має право надавати фінансові послуги (кредити під проценти).

Тому угода про відступлення права вимоги від 10.04.2013 року між КС «Афіна» та ОСОБА_4 (а. с. 1) є нікчемною, а ОСОБА_4 є неналежним позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором № К 20-05 від 26.12.2005 року, укладеним між КС «Афіна» та ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Однак, суд першої інстанції не звернув на це уваги та помилково задовольнив частково позов ОСОБА_4, пославшись на ст. ст. 1077, 1077, 1080, 1084 ЦК України, які не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 1079 ЦК України, відповідно до якої фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, на підставі наведеного та, враховуючи доводи апеляційної скарги, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2013 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - КС «Афіна» про стягнення боргу.

Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія не приймає до уваги, оскільки враховуючи викладене, вони не мають правового значення, а доводи апеляційної скарги стосовно позовної давності судова колегія не приймає до уваги, так як позов безпідставний по суті.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - КС «Афіна» про стягнення боргу - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А Станкевич