Справа № 344/7228/13-ц
Провадження № 22-ц/779/454/2014
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.
Суддя-доповідач Бойчук І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В., секретаря Драганчук У.М.,
з участю представника ОСОБА_2; ОСОБА_3,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про визнання договору завдатку від 31.12.2010 року недійсним, стягнення коштів та судових витрат за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про визнання договору завдатку від 31.12.2010 року недійсним, стягнення коштів та судових витрат.
Представник ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій вказав, що рішення не відповідає вимогам закону.
03.09.2010 р. між ОСОБА_4, ОСОБА_2 і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості тобто квартири. За даним договором, позивачем було передано грошову суму у розмірі 5 000 євро та 1 000 доларів США.
31.12.2010 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було укладено договір завдатку. За даним договором, ним було передано грошову суму у розмірі 37 500 дол. США.
24.01.2013 року двох свідків, позивач був змушений додатково передати відповідачу ще 158 620 дол. США. Таким чином, всього ним було передано відповідачу 5 000 євро і 197 120 дол. США.
Апелянт вважає що, попередній договір купівлі-продажу квартири є нікчемним, і не відповідає вимогам закону. Оскільки попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена то у письмовій формі. Таким чином попередній договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. А тому внаслідок реституції відповідачі повинні повернути позивачу грошову суму у розмірі 5 000 євро та 1 000 доларів США.
Щодо недійсності договору завдатку і повернення грошових коштів апелянт зазначає, оскільки, договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку укладено не було, а сторони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, то укладений договір завдатку є недійсним, а всі сплачені суми є авансом і підлягають поверненню в тому розмірі в якому надавались.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким визнати договір завдатку від 31.12.2010 р. недійсним; стягнути солідарно з ОСОБА_2 і суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 106 000,00 доларів США, що в еквіваленті становлять 847 258,00 грн., а також судовий збір у розмірі 3 555,70 грн.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, підприємця ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Позивач у позові посилається на те, що 03 вересня 2010 року між ріелторською компанією «Прикарпатський дім», в особі суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, ОСОБА_4 (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) було укладено попередній договір, за яким, Покупець (ОСОБА_4.) видав завдаток в сумі 63 000 грн., що еквівалентно 5000 Євро та 1000 доларів США, який за згодою Продавця (ОСОБА_2.) передається на відповідальне зберігання Ріелторській компанії «Прикарпатський дім». Продавець та Покупець зобов'язувались підписати договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості в строк не пізніше 25.11.2010 року. Повна вартість квартири становить 1 975 000 грн., що еквівалентно 250 000 доларам США (а.с.50).
Виходячи зі змісту ст..ст. 635, 657 ЦК України суд першої інстанції встановив, що вищеназваний попередній договір від 03 вересня 2010 року вказаним вимогам не відповідає, оскільки нотаріально не посвідчений.
Висновком судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис в нижній лівій стороні другої сторінки оригіналу попереднього договору від 03 вересня 2010 року від імені Продавця ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.101-104).
Такий попередній договір відповідачем ОСОБА_2 не підписувався, тому не може нести для відповідача будь-яких наслідків, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів за попереднім договором є безпідставною.
Також позивач в суді просив стягнути грошові кошти за вказаним договором із відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 оскільки відповідно до п. 1.1 попереднього договору позивач передав кошти на відповідальне зберігання ріелторській компанії «Прикарпатський дім» в особі в особі суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (а.с.50).
Однак позивачем не надано суду доказів про отримання відповідачем грошових коштів, як суб'єктом підприємницької діяльності, а також будь-яких інших платіжних документів про безготівкове перерахування коштів або касових документів про готівковий розрахунок із відповідачем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність такої вимоги позивача.
Попередній договір від 03 вересня 2010 року не відповідає вимогам, які встановлені для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, які викладені в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Суд прийшов до правильного висновку, що попередній договір від 03 вересня 2010 року є неукладеним, підстав застосовувати наслідки нікчемності немає, оскільки позивачем не надано судом доказів, що він передавав відповідачам будь-які кошти за попереднім договором. Крім того, наслідки нікчемності не застосовуються до правочину, який не укладено.
Щодо вимоги позивача про визнання договору завдатку недійсним та повернення грошових коштів (авансу), то судом встановлено, що договір купівлі-продажу не було укладено в установленому законом порядку, а сторони лише мали намір укласти такий договір в майбутньому.
Однак, як вбачається з договору завдатку сторонами договору є троє осіб, а підписаний він тільки позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2
Відповідач суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 його не підписував, кошти йому, як це передбачено п. 1.1 договору не передавались, доказів передання таких коштів позивачем суду не надано, а тому вимоги до нього про стягнення грошових коштів за вказаним договором є безпідставними.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення коштів з ОСОБА_2 за вказаним договором, суд першої інстанції констатував, що на першій сторінці вказаного договору документом, що посвідчує особу відповідача ОСОБА_2 вказано паспорт серії НОМЕР_1 тоді як станом на 03 вересня 2010 року відповідачу ОСОБА_2 магістратом м. Відень було видано паспорт серії Р № 5101062 з терміном дії з 20.08.2010 року до 19.08.2020 року (а.с.68). Крім того, він такого договору не підписував, що доведено у суді.
Також не доведеною є вимога позивача про визнання договору завдатку недійсним, оскільки він є не укладеним, жодна із його сторін, окрім позивача, його не підписувала.
Вірно судом відмовлено у стягненні з відповідачів коштів за розпискою від 24 січня 2013 року. При цьому встановлено, що відповідачами розписка не складалась та не підписувалась, вона написана та підписана тільки позивачем (а.с.9), чого не заперечувалося в суді представником позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в цей час перебував за межами України, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України та копією паспорта ОСОБА_2 (а.с.69, 87).
Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості судового рішення і є надуманими.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук
П.І. Проскурніцький
Л.В. Ясеновенко