Справа № 352/1711/13-ц

Провадження № 22-ц/779/602/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Проскурніцького П.І. секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину нікчемним, зобов'язання зарахувати кошти за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 29 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 29 січня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину нікчемним, зобов'язання зарахувати кошти у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Апелянт незгідний з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні його позову оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» наполягає на визнанні фактів, існування кредитного договору від 18.08.2008 року у письмовій формі, так і відповідності цього договору вимогам закону.

Апелянт вважає що спірний договір який ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає договором споживчого кредиту, укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в частині недотримання істотних умов, які обов'язкові для кредитних договорів, чим були порушені права апелянта як споживача фінансових послуг, зокрема - умови цього договору не містять відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, а графік повернення кредиту та сплати процентів по договору кредиту, який є його невід'ємною частиною, не було укладено взагалі. А також було порушено ще ряд вимог що стосуються надання інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Таким чином, апелянт вважає, що договір від 18.08.2008 року не відповідає вимогам закону зокрема невідповідність його змісту, а тому не може вважатись як кредитний договір укладений у письмовій формі, що відповідно до закону робить його нікчемним та визнаний судом недійсним.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким визнати заявку від 18.08.2008 року нікчемним договором та зобов'язати зарахувати кошти в сумі 20874,73 грн. на його заробітну картку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягти згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч.1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 18.08.2008 року позивач отримав від відповідача грошові кошти в розмірі 10550 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2.5% на місяць на залишок заборгованості. Даний факт підтверджується копією заяви від 18.08.2008 року, підписаною позивачем, з якої вбачається, що останній, ознайомившись із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк», просив відкрити рахунок і надати банківські послуги у вигляді кредитного ліміту в сумі 10550 грн. Вказана сума була перерахована на банківську картку, яку відповідач особисто отримав 23 вересня 2008 року під підпис. (а.с.92).

Починаючи з 23.09.2008 року, що є фактичною датою отримання самої банківської картки, й до часу звернення позивачем до суду, останній користувався кредитною карткою, на яку за вказаний період надійшло 24 510 грн. 17 коп., з яких частина була переведена банком із зарплатної карточки відповідача, а частина оплачена ним самим в добровільному порядку через касу банку.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач отримав суму кредиту й погодився з останнім та усіма умовами його надання, порядку та кінцевого строку повернення, що підтверджується заявою позивача ОСОБА_2 від 10.08.2008 року, а також те, що він особисто під підпис отримав банківську картку та частково виконав умови кредитного договору, здійснюючи погашення заборгованості, тому такі вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю позовних вимог є правильним тільки частково. Зокрема, у частині того, що суд оцінив зібрані докази у сукупності і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Відмова у задоволенні позову за недоведеністю є іншою підставою для такого висновку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 29 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

П.І.Проскурніцький