Справа №11 -681 Головуючий у І інстанції Ковтуненко О. В.
Категорія 15ч.2,153 ч. 1 Доповідач Шаліна Т.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2006року колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Шаліної Т.О.
суддів: Меленчук B.C., Салявіна С.В.
за участю прокурора: Івченко Д.В.
захисника: ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 та апеляцією та доповненнях до неї державного обвинувача по справі старшого помічника прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 жовтня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, раніше не судимого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2
засуджено за ст.15ч.2,153ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі. Утримано на користь потерпілої ОСОБА_3. матеріальну шкоду у розмірі 1000 грв.
ВСТАНОВИЛА За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.
8 серпня 206 року приблизно о 23год. 30 хв. засуджений ОСОБА_2 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, у балці по проспекту 1-го Травня в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, побачив раніше йому не знайому потерпшу ОСОБА_3, після чого навмисно, з метою насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, підійшов до потерпілої, накинув їй на голову кофту, став душити та утримувати потерпілу, а також наносити їй удари руками по голові та тулубу, чим спричинив легкі тілесні пошкодження, роздягнув потерпілу і всупереч її волі намагався насильно задовольнити свої статеві пристрасті неприродним способом, але не довів до кінця свій злочинний намір по незалежним віл його волі причинам, оскільки його злочинні дії були припинені знайомими потерпілої.
У апеляції захисник ОСОБА_1. просить вирок змінити і призначити йому покарання з урахуванням вимог ст..66,69,75 КК України, при цьому посилається на те, що суд призначив засудженому покарання , яке не відповідає, як тяжкості вчиненого злочину, так і особі засудженого, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, завжди визнавав себе винним, заподіяну потерпілій шкоду відшкодував, прокурор просив застосувати до нього ст.75 КК України.
Державний обвинувач, який брав участь при розгляді справи просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 75,76 КК України., оскільки виправлення засудженного і попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства
Заслухавши суддю-доповідача; засудженого та захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи своєї апеляції; прокурора, наполягав на задоволенні апеляції державного обвинувача і на частковому задоволенні апеляції захисника; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а вирок в частині призначеного покарання зміні з наступних підстав.
У відповідності із п.5ч.1ст.367, п.1 ст.373 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Апеляційний суд змінює вирок у випадках пом'якшення покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно із ст. 372 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 і дав належну юридичну оцінку його діям. При вирішенні питання про призначення покарання, суд першої інстанції у вироку послався на обставини, які, як пом'якшують відповідальність засудженого, так і обтяжують його відповідальність. При цьому, як обтяжуючи обставина суд вказав такі, як те, що засуджений вчинив злочин, спрямований на статеву недоторканність молодої жінки, а також те, що він не відшкодував потерпілій матеріальну шкоду.
Але, згідно із ч.3,4 ст.67 КК України, при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті; якщо будь яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Таким чином, обґрунтовуючи неможливість звільнення засудженого від покарання із застосування іспитового строку, суд першої інстанції послався на те, що засуджений вчинив злочин, спрямований на статеву недоторканність молодої жінки, а також те, що він не відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, у порушення вимог ч.3,4 ст.67 КК України.
Разом з тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови №7 від 24 жовтня 2003 року „ Про практику призначення судами кримінального покарання" , призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 має молодий вік, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненому щиро кається і
активно сприяв розкриттю злочину, на час розгляду апеляцій відшкодував матеріальну шкоду, працює, позитивно характеризується.
Беручи до уваги дані, які характеризують особу засудженого, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів, можливо без його ізоляції від суспільства с застосуванням до нього ст.75,76 КК України
Доводи апеляції захисника у частині застосування до засудженого ст.69 КК України не підлягають задоволенню, оскільки суд першої інстанції призначив йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, тобто у найнижчий межі, встановленої для даного виду покарання.
Тому, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок у частині призначення покарання зміні.
Керуючись ст.. 366,367,372,373 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА
Апеляції захисника ОСОБА_1 та державного обвинувача по справі старшого помічника прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_2 у частині призначеного покарання змінити.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від призначеного покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього у відповідності із ст.76 КК України обов'язки:
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи;
· періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
У решті частині вирок залишити без зміни.