ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши  пояснення  представників позивача, Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У квітні 2004р. ВАТ “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” в особі Запорізької обласної дирекції страхування ВАТ “УСК “ГАРАНТ-АВТО” пред'явило у господарський суд позов до Дочірнього підприємства “Шалпан-1” Товариства з обмеженою відповідальністю “Шалпан”, Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, Відділу комунального господарства Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення 23315,43 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2006р. (суддя Гончаренко С.А.) позов було задоволено частково, з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” на користь позивача стягнуто 23315,43 страхового відшкодування та судові витрати. У відношенні до інших відповідачів у позові відмовити.

Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” оскаржило дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. (судді Коробка Н.Д. -головуючий, Юхименко О.В., Яценко О.М.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2006р. скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р., а рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2006р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення страхового відшкодування за пошкоджений в результаті ДТП автомобіль страхувальника ОСОБА_1, який перебував в оренді ДП “Шалапан-1”.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика,  який  виплатив  страхове   відшкодування   за договором   майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

За приписом ст. 440 ЦК УРСР (діяв на період виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також  шкода, заподіяна  організації,  підлягає  відшкодуванню    особою,    яка заподіяла  шкоду,  у  повному  обсязі,  за   винятком    випадків, передбачених законодавством.

Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від  її  відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Згідно ст. 24 Закону України “Про дорожній рух” власники  доріг,  вулиць  та  залізничних    переїздів    або уповноважені ними  органи  несуть  відповідальність  за  створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних  переїздах, що знаходяться у їх віданні.

При виконанні робіт  по  ремонту  і  утриманню  автомобільних доріг, вулиць  та  залізничних  переїздів  дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку  повинні  здійснювати  заходи щодо  безпеки  дорожнього  руху  на    основі    обліку  і аналізу дорожньо-транспортних  подій,  результатів  обстежень  і    огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і  передусім на  аварійних  і  небезпечних  ділянках та у місцях   концентрації дорожньо-транспортних подій.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх  охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Власники доріг,  вулиць та   залізничних  переїздів,  керівні працівники    дорожньо-експлуатаційних    організацій       несуть відповідальність,  в    тому    числі    і    кримінальну,    якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.

За приписом п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198 (зі змінами і доповненнями) власники  дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема, постійно контролювати  експлуатаційний  стан  усіх  елементів дорожніх об'єктів  та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому  русі,  а  за  неможливості  це  зробити  - невідкладно позначити    їх    дорожніми   знаками,   сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно  до  діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Контролювати якість   робіт,   що   виконуються    підрядними організаціями.

Відшкодовувати  в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів,  якщо дорожньо-транспортна пригода сталася   внаслідок   незадовільного   утримання   доріг,  вулиць, залізничних  переїздів.

Страховик у позові послався на те, що застрахований автомобіль наїхав на відкриту ливневку і зіткнувся з електроопорою.

(а.с. 2 т. 1)

У дослідницькій же частині судової автотехнічної експертизи №НОМЕР_1 зазначено, що мало місце зміщення, після проїзду автобуса “Ікарус”, гратки ливнестоку з місця, де її було закріплено.

(а.с. 56 -57 т. 2)

Суд як першої, так і другої інстанції, виходячи з положень наведених норм матеріального права, не з'ясували належним чином  обставин виникнення ДТП, хто є власником вулиці на якій трапилось ДТП, як і те, який уповноважений власником орган, повинен був здійснювати нагляд за експлуатаційним станом належної йому вулиці і чи звільняє від цивільної відповідальності власника або уповноважений ним орган в разі встановлення, що зміщення гратки ливнестоку сталося після проїзду автобуса “Ікарус”, за яким рахувався застрахований автомобіль.

Отже, враховуючи наведене, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна.

При новому розгляді справи суду слід з'ясувати належним чином дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідачів і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.

Керуючись  ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹ -  111¹² Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” в особі Запорізької обласної дирекції страхування ВАТ “УСК “ГАРАНТ-АВТО” задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. та рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2006р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                   

                                                                                               І.Вовк         

                                                                                              П.Гончарук