Справа № 1- 252/2006 p. № 1-195/2007 p.

Категорія справи стаття 118 КК України

ПОСТАНОВА

24 грудня 2007 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Рейзвіх Ж.О., за участю прокурора Сеннікова А.Б., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня, працює Кременчуцькій колісний завод на посаді транспортувальника, одружений, має на утриманні малолітню дитину, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого статтею 118 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2004 року близько 22 години в районі ринку «Крюків*янка» розташованого по вулиці Манагарова в місці Кременчуці Полтавської області ОСОБА_3 зі своїми друзями ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, зустріли біля автобусної зупинки «Друга міська лікарня» розташованої по вулиці Манагарова в місці Кременчуці свою знайому ОСОБА_7, яка знаходилась в товаристві друзів ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Під час спілкування ОСОБА_3 почав ображати ОСОБА_2, погрожував фізично.ю розправою, виступив ініціатором бійки.У чотирьох, ОСОБА_3 разом зі своїми друзями декілька хвилин били ОСОБА_2 та ОСОБА_8, наносячи ногами, руками, скляними пляшками удари по різним частинам тіла. Через деякий час ОСОБА_2 вдалося втекти з місця сутички, після чого він побіг до бару «Манхетен», розташованому по вулиці Мана гарова в місці Кременчуці Полтавської області за допомогою, але не зустрівши там знайомих, повернувся назад з метою допомогти ОСОБА_8, якого, коли він тікав, продовжували бити. Коли ОСОБА_2. прибіг до кіосків, розташованих вздовж ринку «Крюків*янка», його помітили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які стали направлятися до нього. Найближчим з них до ОСОБА_2 виявився ОСОБА_3, який поводився агресивно і висловлював наміри на продовження нанесення тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_2 сприймав вказані погрози як реальні і вважав, що його продовжать бити чотири чоловіка. ОСОБА_2 вирішив захищатися від дій нападників засобом , який не відповідав характеру протиправних посягань відносно нього : з метою захисту , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння , передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, дістав з кишені ніж, яким наніс удар ОСОБА_3 в область тулубу, чим перевищив межі необхідної оборони, після чого с місця події втік. Від отриманого ножового поранення ОСОБА_3 помер на місці.

Злочинні дії ОСОБА_2 органами досудового слідства були кваліфіковані за статтею 118 КК України як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

В судовому засіданні ОСОБА_2 надав письмову заяву, згідно якої підсудний вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та просив суд у відповідності до Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити його від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрити.

Прокурор вважає, що заявлене підсудним клопотання підлягає задоволенню і не заперечує проти застосування до нього Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року і як наслідок звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Вислухавши пояснення підсудного ОСОБА_2, приймаючи до уваги думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до наступних висновків :

Як достовірно встановлено в судовому засіданні , ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину : доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2007 року, батьківських прав відносно останнього не позбавлений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, амністія не застосовувалась.

Відповідно до пункту "б" статті 1 Закону України "Про амністію" звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності Законом України "Про амністію" мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів, незалежно від їх віку.

Статтею 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року передбачено звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах визначених вказаним законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, кримінальні справи, стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судом, або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності зазначеним вище законом.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі.

Відповідно до положень статті 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває покарання за вчинене діяння.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину, відносно якої він не позбавлений батьківських прав, вчинив злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк менше 5 років, вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та надав згоду суду на застосування відносно нього акту амністії , обмеження, передбачені статтею 7 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року відсутні, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, а справу відносно нього закрити.

Відповідно до вимог статті 28 КПК України та роз*яснень, що містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне, позовну заяву ОСОБА_12 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду, роз'яснивши цивільному позивачеві право пред'явити позов про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

На підставі пункту 4 частини 1 статті 6 КПК України, Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 118 КК України - закрити.

Застосувати до ОСОБА_2 Закон України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року та звільнити його від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_2 - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_12 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду, роз'яснивши цивільному позивачеві право пред'явити позов про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.