ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 15/277 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Рівненська АЕС” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. та на рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2005р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Рівненська АЕС”, третя особа –Науково-виробнича господарська асоціація “ЕЛКО” про стягнення сум та зобов’язання видати вексель |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2004р. ЗАТ “Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт” пред’явило в господарському суді позов до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Рівненська АЕС” про стягнення 68282,24 грн. основного боргу та зобов’язання останнього видати вексель його дебітора на суму 102000 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Рівненської області від 09.11.2005р. (суддя Грязнов В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. (судді Д. Новосад –головуючий, О. Михалюк, Г. Мельник), позов було задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. та рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2005р. в частині зобов’язання видати вексель дебітора на суму 102000 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 526, п.п. 1, 2 ст. 528 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Дніпропетровським інженерно-технічним центром “Контакт” (постачальник) та Відокремленим підрозділом «Рівнен ська АЕС»(замовник) 11.01.1999р. було укладено договір №3930/99 та Специфікацію №1 (надалі –Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язувався поставити, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити чотири шафи КПТСН (замовлення 08-3998).
Вартість товару (разом з ПДВ) склала 287 760 грн. 00 коп.
Пунктом 2.3 Договору передбачено оплату товару шляхом проведення позабанківського взаємозаліку за спожиту електроенергію у формі, дозволеній чинним законодавством України.
Згідно накладної 01-АА №644701 від 02.04.1999р., ДІТЦ «Контакт» передав, а ВП «Рівненська АЕС»прийняв чотири шафи КПТСН (замовлення 08-3998) на загальну суму 287 760 грн. 00 коп.
28.02.2001р. ЗАТ ДІТЦ «Контакт»та ВП «Рівненська АЕС» склали протокол про виконання договірних зобов'язань по договору №3930/99 від 11.01.1999р., яким ствердили часткову в сумі 87 477,76 грн. оплату ВП «Рівненська АЕС” поставленої продукції.
Крім того, даним протоколом сторони погодили інший порядок розрахунків: до 30.04.2001р. ВП «Рівненська АЕС»сплачує постачальнику кошти в сумі 98 282 грн. 24 коп. та видає вексель дебітора ВП «Рівненська АЕС»на суму 102 000 грн. 00 коп. відповідно письмовому повідомленню ЗАТ ДІТЦ «Контакт».
(а.с. 29 т. 1)
Протягом 12.06.2002р. - 18.12.2002р. відповідач перерахував на рахунок позивача 30 000 грн., що ствер джується банківськими виписками останнього.
( а.с. 32-36 т. 1)
31.03.2001р. позивач направив відповідачу повідомлення по згоді №721 від 21.03.2001р., в якому зазна чив, що НВГА «Елко»виконало зобов'язання в сумі 102 000,00 грн. за ВП «Рівненська АЕС»і зобов'язання по договору №3930/99 від 11.01.1999р. в сумі 102 000,00 грн. припиняються.
(а.с. 8 т.2)
На запит позивача, НВГА «Елко»12.05.2004р. повідомила, що не може підтвердити чи спростувати проведення з ним взаєморозрахунків - в зв'язку з неодноразовими та позачерговими перевірками фінансово-господарської діяльності правоохоронними органами та податковою інспекцією в період з 1999-2004рр. та значни ми обсягами вилучених бухгалтерських документів - частина їх (по розрахунках з підприємствами НАЕК) втраче на безповоротно.
(а.с. 37 т.1)
Водночас, 29.01.2002р. позивач направив відповідачу повідомлення по згоді №20 від 24.01.2002р., в якому зазна чив, що ЗАТ «Променергоекспорт»виконало зобов'язання в сумі 102 000,00 грн. за ВП «Рівненська АЕС»і зобов' язання по договору №3930/99 від 11.01.1999р. в сумі 102 000,00 грн. припиняються.
(а.с. 49 т.2)
На запит позивача, ЗАТ «Променергоекспорт» 20.04.2004р. ствердило укладення 22.01.2002р. з відповіда чем угоди №108 про часткове покладення виконання зобов'язань на третю особу по договору №3930/99 від 11.01.1999р., але при цьому заперечило виникнення та виконання будь-яких зобов'язань перед ЗАТ ДІТЦ «Контакт»щодо проведення розрахунків на суму 102 000 грн. 00 коп.
(а.с. 39 т. 1).
З огляду вищевикладеного, а також враховуючи те, що відповідач, заперечуючи позов, не довів існування обставин, за яких передав позивачу перелік дебіторів та вексель свого дебітора, не ствердив цього жодним належним доказом, витребуваним судом, не подав суду доказів сплати боргу, господарський суд мав підстави для задоволення заявленого позову.
Що ж стосується доказів, які господарським судом, у порядку виконання вимог ст.ст. 34, 43 ГПК України, не були прийняті (згадувані повідомлення позивача), то зазначені в них відомості спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними документальних перевірок органів державної податкової служби.
(а.с. 38 т. 1; а.с. 8, 49, 61-101 т.2)
Отже, суд мав підстави для задоволення позову, з чим обґрунтовано погодився і апеляційний суд.
Стосовно ж доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів пов’язаних з вирішенням спору сторін, то виходячи з припису ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Рівненська АЕС” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. та рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2005р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук