Справа № 22-10776 Головуючий в 1 інстанції- Мавроді Р.Ф.
Категорія-21 Доповідач - Шевченко В.Ю.
УХВАЛА іменем України
30 листопада 2006 року
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Гурової О.М. судців Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г. при секретарі Миснянко М.П. з участю позивача та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропіллля на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2006р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Апеляційного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля на рішення Добропільського міськрайсуду від 26 вересня 2006р., яким позов ОСОБА_1. задоволено частково, на його користь з відповідача стягнуто моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві у розмірі 12000грв.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, цей факт не підтверджено відповідним висновком МСЕК. Судом також не враховано вину позивача у нещасному випадку, що стався з ним при виконанні трудових обов'язків. Крім того, суд не врахував, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006р." дія окремих статей Закону України„Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 , в тому числі відносно відшкодування моральної шкоди, зупинено.
Позивач та його представник в засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2001р. з позивачем при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму грудиного відділу хребта, компресійний перелам ТН 9 хребця без ушкодження спинного мозку, що підтверджується актом по формі Н-1 від 15.10.2001р. Згідно висновку
МСЕК від 24.04,2002р. позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв"язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 24.04.2004р. Він визнаний інвалідом 3 групи. При повторному огляді на МСЕК 29.08.2006р. втрата професійної працездатності позивача встановлена у розмірі 25% з переоглядом 29.08.2008р. Враховуючи, що внаслідок виробничої травми позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, у сумі 12000грв.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Згідно змісту вимог ст.ст. 1,21,28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 (зі змінами та доповненнями) у разі настання страхового випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок у встановленому законом порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати, шкоду, заподіяну робітникові внаслідок ушкодження здоров"я, у тому числі і моральну шкоду при наявності підстав факту спричинення цієї шкоди потерпілому. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2001р. з позивачем при виконанні трудових обов"язків стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму грудиного відділу хребта, компресійний перелам ТН 9 хребця без ушкодження спинного мозку, що підтверджується актом по формі Н-1 від 15.10.2001р. Згідно висновку МСЕК від 24.04.2002р. позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв"язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 24.04.2004р. Він визнаний інвалідом 3 групи. При повторному огляді на МСЕК 29.08.2006р. втрата професійної працездатності позивача встановлена у розмірі 25% з переоглядом 29.08.2008р.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-X1V. Згідно змісту вимог ст.34 вказаного Закону України висновок МСЕК про наявність моральної шкоди передбачено у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності. Із матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004р. № 1-рп\2 ушкодження здоров"я, спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеню втрати професійної працездатності спричиняє йому моральні і фізичні страждання. Обов"язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинено, суд не може прийняти до уваги, оскільки це суперечить положенням ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності", де зазначено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців, ' капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів
одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів з підприємств..., добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Зокрема, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що у зв"язку із трудовим каліцтвом позивачу було спричинено фізичні і моральні страждання, його визнано інвалідом 3 групи, у зв"язку з чим первинно було встановлено 50 % втрати професійної працездатності, надалі втрата працездатності встановлена у розмірі 25%, за станом здоров"я він не може працювати за спеціальністю, внаслідок чого було порушено звичайний уклад його життя, за станом здоров"я він не може допомагати своїй родині, що впливає на його психологічний стан. Тому, з урахуванням конкретних обставин, з дотриманням вимог ч.Зст.34 Закону України„Пра загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 12000грв.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не вбачається.
Доводи апеляційної" скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,ст.314 ЦПК України, апеляційний суд.
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м.Добропіллі відхилити.
Рішення Добропільського міськрайсуду Донецької області від 26 вересня 2006р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та
може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили.