ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши  пояснення  представників ЗАТ "ТОПГАЗ", прокурора, Головного управління внутрішніх військ МВС України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У жовтні 2002р. Заступник Генерального прокурора України пред'явив в господарському суді позов в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України до ЗАТ "Севастопольбуд" та ЗАТ "Топгаз" про стягнення з ЗАТ "Севастопольбуд" збитків у сумі 4959,604 грн. та стягнення з другого відповідача також збитків у розмірі 1419,340 грн. та зобов’язати ЗАТ "Севастопольбуд" надати підтвердження обмірів бюро технічної інвентаризації відповідних квартир по м. Харкову.

У подальшому, позивач зменшив позовні вимоги щодо ЗАТ "Севастопольбуд" до 3049787 грн., а підстави стягнення заявлених сум змінив на п.2 ст. 213 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 11.10.2005р. (суддя Євдокимов О.В.)  та від 04.11.2005р. (Бачун О.В.) апеляційні скарги ЗАТ "ТОПГАЗ", відповідно, на ухвали господарського суду м. Києва від 19.08.2005р. та від 11.10.2005р., було повернуто скаржнику.

Відповідач оскаржив дані ухвали в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2006р. (судді Синиця О.Ф. - головуючий, Рєпіна Л.О., Данилова Т.Б.) було відмовлено ЗАТ "ТОПГАЗ" у прийнятті апеляційних скарг на ухвалу господарського суду м. Києва від 11.10.2005р.  та на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.11.2005р.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2006р., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Припис статті 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Стаття 106 ГПК України, на підставі якої приймались ухвали судом першої інстанції, не містить вказівки про можливість її оскарження.

За приписом частини 1 статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до підставного висновку, що ухвали місцевого господарського суду, оскарження яких не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “ТОПГАЗ" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2006р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                               І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук