АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

______________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, до ОСОБА_4

про виселення,

встановила:

у вересні 2012р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на положення ч. 1 ст. 116 ЖК України.

У грудні 2012р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про виселення ОСОБА_4, посилаючись на те, що ним створені нестерпні умови для проживання у квартирі, постійно вчиняються сварки та скандали, безпідставно викликаються працівники міліції.

Ухвалою суду від 5 грудня 2013р. первісний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Рішенням суду від 5 грудня 2013р. у позові ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суду було надано достатньо доказів у підтвердження неналежної поведінки відповідача та створення ним конфліктних ситуацій.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2011р., мають двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Квартира 107 по пр. Перемоги у м. Києві належить неповнолітнім дітям сторін у рівних частинах на підставі договорів дарування, які були укладенні 7 квітня 2011р., де дарувальниками виступали позивач та відповідач.

Відповідно до умов договорів дарування обдаровані взяли на себе зобов'язання надати довічне право позивачу та відповідачу на користування спірною квартирою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2856/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Лопатюк Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

недоведеності та безпідставності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він

- 2 -

відповідає встановленим обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що між сторонами склалися неприязнені стосунки, які приводять до конфліктів, скандалів, сварок, як за участю самих сторін, так і сусідів.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ініціаторами конфліктів та сварок виступають обоє сторін, які в однаковій мірі звертаються до органів внутрішніх справ з приводу притягнення другої сторони до відповідальності.

Також матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та старшою дочкою ОСОБА_2 склалися напруженні стосунки, і відносно позивача складалися адміністративні матеріали стосовно притягнення її до відповідальності за вчинення насильства до дочки, які суддею були направлені до прокуратури, однак вирішенні у встановленому законом порядку не були.

Надані суду першої інстанції документи не містять доказів того, що конфлікти виникають саме у зв'язку із протиправною поведінкою тільки відповідача, а свідчать про те, що сторони через сварки, скандали та конфлікти, у які втягуються сусіди, родичі та діти, намагаються вирішити свої особисті проблеми.

Матеріалами справи підтверджуються обставини, що працівниками органів внутрішніх справ неодноразово розглядалися заяви, як позивача, так і відповідача, однак, відповідач ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався.

Також позивачем не надано суду належних доказів у підтвердження того, що органами внутрішніх справ або іншими уповноваженими органами до відповідача застосовувалися заходи впливу та попередження його антигромадської поведінки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для виселення відповідача на підставі ч. 1 ст. 116 ЖК України.

Крім того, з рішення колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2013р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей вбачається, що дочка сторін ОСОБА_2 висловила своє бажання проживати разом із батьком, а позивач, звертаючись на до суду з даним позовом і в її інтересах, не зазначила для цього правових підстав та не виклала обставин, з яких заявляються такі позовні вимоги в інтересах дочки.

Доводи апелянта про те, що вона не мала можливості надати суду першої інстанції всі докази у підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставними, так як справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з жовтня 2012р., розглянута судом 5 грудня 2013р., тому більше, ніж за рік, позивач мала можливість надати суду всі наявні у неї докази.

Посилання позивача на те, що вона з молодшою дочкою не має можливості проживати у квартирі, колегія суддів вважає безпідставними, так як з матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції позивач стверджувала, що відповідач у спірній квартирі не проживає.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

- 3 -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: