Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 827/2699/13-а
18.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Кучерука О.В. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі- Гайдукевич Олексій Миколайович, довіреність № 1/2096 від 15.11.13
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 06.12.13 по справі № 827/2699/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Міністерства внутрішних справ України в м. Севастополі (вул. Пушкіна, 10,Севастополь,99011)
про стягнення недоотриманої суми оплати праці.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.12.13 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.12.13 та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2014 з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про стягнення недоотриманої заробітної плати в розмірі 985,00 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що оплата праці позивача в 2013 році здійснювалась на підставі наказу МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, відповідно до якого, позивачу сплачувався посадовий оклад, доплати, надбавки та заохочувальні виплати. Але, розмір посадового окладу позивача складав 950,00 грн.. Позивач ОСОБА_2 вважає, що має право, відповідно до державних гарантій, на оплату мінімального рівня оплати праці та отримання заробітної плати в сумі 1.147,00 грн. щомісячно, у зв'язку з чим просить суд стягнути на його користь суму недоотриманої заробітної плати, за період з червня по жовтень 2013 року, в сумі 985,00 грн..
Судом першої інстанції у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 проходить публічну службу в органах внутрішніх справ на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі.
Відповідно до додатку 13 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, розмір посадового окладу позивача складає 900 грн., без урахування надбавок, доплат, заохочувальних та компенсаційних.
Згідно зі статтями 9, 30 цього ЗаконуУкраїни від 16.12.1993 N 3723-XII "Про державну службу", правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565), форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інструкцією про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 (далі - Інструкція) визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до п.п.1.5 п.1 Інструкції, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
Згідно з п.п. 1.6 п. 1 Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
П.п.2.1.1 п.2.1 Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу виплачуються оклади за спеціальними званнями в розмірах, затверджених додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", крім курсантів вищих навчальних закладів МВС, прийнятих на навчання з числа цивільних осіб.
Відповідно до п.п. 2.1.2 пункту 2.1 Інструкції, особам рядового і начальницького складу, яким спеціальне звання присвоєно одночасно з прийняттям на службу, оклади за спеціальними званнями виплачуються з дня призначення на посаду.
Згідно із п.п.2.1.3 п.2.1 Інструкції, у разі присвоєння спеціального звання під час проходження служби в органах внутрішніх справ оклад за спеціальним званням особі рядового чи начальницького складу виплачується з дня, указаного в наказі про присвоєння відповідного спеціального звання, а в разі, якщо дата не вказується, - з дня підписання цього наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває на публічній службі, має спеціальне звання майор міліції та відповідно до Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, отримує грошове забезпечення.
З наданого представником відповідача розрахунку (а.с.20) вбачається, що позивачу ОСОБА_2, в період з червня по жовтень 2013 року, було нарахована та сплачено грошове забезпечення, що складалось з сум посадового окладу, окладу за військове звання та надбавок за вислугу років, за особливі умови, премій, матеріальної допомоги та інше.
Однак, посадовий оклад позивача (900 грн.), що входить до складу його грошового забезпечення, не має відношення до мінімального рівня оплати праці, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік».
При цьому, позивач не оскаржує правильність нарахування чи сплати сум його грошового забезпечення.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що відповідач, при проведенні нарахування грошового забезпечення позивача, діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.12.13 по справі № 827/2699/13-а - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.12.13 по справі № 827/2699/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта