ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 7/8 (39/20) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКОН” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКОН” до Державного комунального підприємства “Управління по ремонту та експлуатації автошляхів” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2005 р. ТОВ “ЮКОН” пред’явило у господарський суд позов до Державного комунального підприємства “Управління по ремонту та експлуатації автошляхів” (правонаступник –Державне комунальне підприємство “Управління по ремонту та експлуатації автодоріг”) про стягнення 63836 грн. збитків.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2006р. (суддя Коваль Л.А.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. (судді Ясир Л.О. –головуючий, Герасименко І.М., Науменко І.М.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2006р. скасовано, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2006р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи 29.12.1998р. між ТОВ “Юкон” та ДКП “Управління по ремонту та експлуатації автошляхів” було укладено договір №1/4-99/29/3, за умовами якого відповідач зобов’язався виконати роботи по благоустрою, плануванню, відсипанню, асфальтуванню базару, який будувався на житловому масиві Сокіл, а позивач у свою чергу зобов’язався поставити продукцію згідно з специфікацією на суму 141323 грн. з урахуванням ПДВ.
(а.с. 8 т.1)
Позивач поставив відповідачу сільськогосподарську техніку за накладною №41 від 10.01.1999р. на загальну суму 141,323 грн., виконавши належним чином узяте зобов’язання.
Відповідач з свого боку, відповідно до актів приймання виконаних робіт за червень, серпень-грудень 2001 року, виконав роботи на загальну суму 75927 грн. та поставив за накладною №278 від 28.11.2001р. позивачу продукцію на суму 1560 грн., що у сумарному вигляді складало 77487 грн.
Різниця між сумою виконаних зобов’язань позивачем та відповідачем склала 63836 грн. на користь ТОВ “Юкон”.
Вказане сторонами не оспорювалось.
Як встановлено господарським судом, вказаним договором, не було обумовлено строки виконання зобов’язань сторін, як і те, що до набрання чинності ЦК України з вимогою до відповідача про виконання зобов’язань за договором позивач не звертався.
Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 76, 165 ЦК УРСР, який регулював спірні правовідносини до введення в дію з 1 січня 2004р. ЦК України, строк позовної давності ще не розпочався, а отже не сплив.
З огляду наведеного, а також положень п.п. 4, 6 “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України, господарський суд прийшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин з 01.01.2004р. застосовуються положення цього Кодексу.
Водночас господарським судом встановлено і те, що 20.04.2004р. позивач звернувся з вимогою до відповідача виконати передбачені договором роботи протягом 30 календарних днів.
Ця вимога відповідачем була залишена без виконання.
25.10.2004р. у порядку ч. 3 ст. 612 ЦК України позивач направив відповідачу увідомлення про відмову від договору, у зв’язку з втратою інтересу до виконання простроченого відповідачем зобов’язання, з вимогою про відшкодування збитків в сумі 63836 грн.
При цьому господарський суд правомірно звернув увагу і на те, що ст. 261 ЦК України по іншому врегульовано питання початку перебігу позовної давності і прийшов до обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин перебіг позовної давності почався з 01.01.2004р.
Таким чином, виходячи з наведеного, а також з положень ст. 261 ЦК України у взаємозв’язку з приписом ст. 530 цього ж Кодексу, суд першої інстанції правильно визначився, що строк позовної давності за пред’явленим позовом ТОВ “Юкон” пропущено не було, а тому порушене право останнього підлягало захисту шляхом задоволення заявлених вимог.
Рішення господарського суду відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права.
Суд другої інстанції зазначеного не врахував, а застосувавши положення гл.19 ЦК України, щодо початку перебігу строку позовної давності, фактично надав закону зворотну силу, що є порушенням норм чинного законодавства України.
За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду, як законне і обґрунтоване, залишенню в силі.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКОН” задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2006р. залишити в силі.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук