Номер справи 703/1181/14-к

1-кп/703/115/14

УХВАЛА

21 березня 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Васильківської Т.В.

при секретарі Палієві В.М.

з участю прокурора Грабовенко К.П.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі кримінальне провадження № 12013250010000384 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368 КК України, надійшло від Шевченківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, з обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування.

Захисник ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотання про поверення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України.

Прокурор заперечувла проти задоволення такого клопотання, інші учасники провадження просили його задовольнити.

Перевіряючи відповідність складеного обвинувального акта вимогам КПК України, встановлено, що він не відповідає вимогам ч.4 ст. 110 КПК відповідно до вимог якої, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та він повинен відповідати вимогам ст.291 цього Кодексу. Проте, зі змісту обвинувального акту, що надійшов до суду вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 лише висунута підозра, чим порушено право на захист підозрюваної особи.

Крім того, зміст обвинувального акту не відповідає і вимогам п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема:

- правова кваліфікація діяння ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України, викладена у редакції, що втратила чинність станом на дату вчинення інкримінованого йому діяння .

- правова кваліфікація діяння ОСОБА_4 за 2 ст. 191 КК України, з незрозумілих підстав викладена у двох редакціях, зокрема на с.2 обвинувального акту(надалі о.а.) зазначено що він привласнив чуже майно, а вже на с.3 о.а. - заволодів, при цьому у викладі фактичних обставин цього епізоду інкримінованої злочинної діяльності взагалі не зазначено що ж він зробив з таким майном (привласнив чи заволодів);

- правова кваліфікація діяння ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 368 КК України також викладена у двох різних редакціях, які не дозволяють однозначно визначити суть обвинувачення. Так у першій редакції (с.3 о.а.) зазначено, що він підозрюється у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб. У другій редакції (с.4 о.а.) правова кваліфікація його дій за тією ж статтею визначена як одержання неправомірної вигоди службовою особою, тобто прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із вимаганням неправомірної вигоди.

При цьому викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають ні першому ні другому варіанту правової кваліфікації. Більш того, прийняття пропозиції чи обіцянки надання неправомірної вигоди і одержання такої вигоди з об'єктивної сторони є двома окремим складами злочинів, натомість органом обвинувачення вони визначені як такі, що розкривають зміст один одного.

- такі ж самі невідповідності виявленні і в у формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368 КК України.

Виявлені невідповідності та суперечності у формулюванні обвинувачення при класифікації дій обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ч.4 ст. 368 КК України вказують на те, що під час складання обвинувального акту, замість того, щоб сформулювати обвинувачення відповідно до встановлених під час досудового розслідування обставин, було просто переписано всю диспозицію відповідної статті КК України.

Крім того, диспозиція ч.4 ст. 368 КК України, що інкримінована обом обвинуваченим взагалі не охоплює такого формулювання обвинувачення, як : «прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища».

Таким чином судом встановлено, що обвинувальний акт не містить визначеного нормами КК України формулювання обвинувачення з посиланням на конкретні обставини вчинених кожним із правопорушників кримінальних правопорушень, його формулювання є неконкретизованим та внутрішньо суперечливим, що унеможливлює розгляд кримінального провадження по суті та перешкоджає суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, а тому в порядку п.3 ч.3 ст. 314 КПК України такий обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Повернути прокурору Шевченківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 12013250010000384 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368 КК України, для усунення виявлених недоліків.

Зобов'язати прокурора виправити недоліки, допущені під час складання обвинувального акту, визначивши термін до 10 квітня 2014 року.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий: Т. В. Васильківська