Справа № 22-10622/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Русинський М. О.
Категорія 23 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н.С. суддів Маширо О.П., Лісового О.О. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Слов"янського міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Майстер і К", державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація" м.Слов"янська, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1. з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було частково задоволено її позовні вимоги та на її користь з ТОВ „Майстер і К" було стягнуто 1533грн. у відшкодування матеріальної шкоди, моральну шкоду у сумі 2000грн. та судовий збір у сумі 68грн.
Суд також частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2. та стягнув з ОСОБА_1 на його користь безпідставно сплачені ним 860грн.
Суд виходив з того, що позивачка мешкає у квартирі №АДРЕСА_1 у м.Слов"янську. Поверхом вище - у квартирі НОМЕР_1 мешкає родина ОСОБА_2. Квартира належить їм на праві власності.
З 2002 року у квартирі ОСОБА_2 провадиться капітальний ремонт. Спочатку ремонтні роботи виконували робітники ЖЕО м.Слов"янська, а з 2003 року - квартира ремонтується ТОВ „Майстер і К".
Тричі квартиру позивачки заливали водою з верхньої квартири НОМЕР_1: З травня 2002 року, 24 травня 2003 року та 29 жовтня 2003 року.
Суд встановив, що залиття сталось з вини відповідачів, які у той час ремонтували квартиру НОМЕР_1: 3 травня 2002 року - з вини ЖЕО, а 24 травня 2003 року та 29 жовтня 2003 року - з вини товариства. Оскільки для звернення з позовом до ЖЕО про відшкодування шкоди позивачка без поважних причин пропустила строк позовної давності, суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її вимог про відшкодування шкоди з
житлової організації та стягнув спричинену залиттям квартири у 2003 році матеріальну та моральну шкоду з ТОВ „Майстер і К".
Крім того, судом було встановлено, що після залиття квартири позивачки у 2002 році відповідач ОСОБА_2 передав їй 200 грн. на ремонт та купив будівельні матеріали на 660 грн., хоча це залиття, як було встановлено пізніше, сталось з вини ЖЕО м.Слов'янська. Оскільки вини ОСОБА_2 у залитті квартири позивачки 3 травня 2002 року не було, суд повернув йому безпідставно сплачені ним позивачці гроші у сумі 860 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошей у сумі 860грн. та відмовити йому у задоволенні таких його вимог, оскільки ОСОБА_2 є власником квартири, з якої сталось залиття її житла. І хоча на час залиття ремонтні роботи у квартирі відповідача виконувались житлово-експлуатаційною організацією, на її думку ОСОБА_2 як власник також має нести відповідальність. До того ж, як встановлено висновком експерта, ОСОБА_2 не повністю та неякісно відновив її квартиру після залиття 3 травня 2002 року.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду частково скасувати та відмовити ОСОБА_2. у задоволенні його позовних вимог, з таких підстав.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на ст.1212 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_1 безпідставно набула майно ОСОБА_2, а саме: гроші у сумі 200грн. готівкою та будівельні матеріали на суму 660грн., які ОСОБА_2 використував на ремонт підлоги квартири позивачки у травні 2002 року після залиття.
Проте події, про які йдеться у справі, стались у 2002 та 2003 року, вони не підпадають під дію прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, тому при розгляді цієї справи слід керуватись правовими нормами ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що позивачка заволоділа його грошима у загальній сумі 860грн. оманою, оскільки згідно з висновком експертизи його вини у залитті квартири ОСОБА_1, яке сталось 3 травня 2002 року, немає.
Як було встановлено судом, після першого залиття квартири позивачки З травня 2002 року відповідач ОСОБА_2 як власник квартири, з якої сталось це залиття, добровільно відшкодував завдану позивачці цим залиттям шкоду: він придбав будівельні матеріали на суму 660грн., які були використані на ремонт підлоги у квартирі ОСОБА_1, та дав їй готівкою 200грн. на придбання шпалер.
При розгляді справи за першим позовом ОСОБА_1 20 червня 2005 року була проведена будівельно-технічна експертиза, однак суд не ставив перед експертом питання щодо визначення винних у залитті квартири позивачки 3 травня 2002 року, тому посилання відповідача на висновки цієї експертизи як на доказ вини житлової організації у вказаному залитті є безпідставним (а.с.80-84).
Рішенням Слов"янського міськрайонного суду від 14 жовтня 2005 року, яке було ухвалене за першим позовом ОСОБА_1, дійсно була встановлена відсутність прямої вини відповідача ОСОБА_2а у залитті квартири позивачки, яке сталось із його квартири З травня 2002 року. Однак ОСОБА_2 як власник квартири мав право добровільно відшкодувати завдані цим залиттям збитки, що він і зробив, коли придбав будівельні матеріали на 660грн., які були використані на ремонт пошкодженої підлоги у квартирі ОСОБА_1, та дав їй ще 200грн. на придбання шпалер.
Судом було встановлено, що таке відшкодування ОСОБА_2 зробив добровільно, за згодою позивачки, на узгоджену між ними суму, тому апеляційний суд не може
прийняти довід ОСОБА_2 про начебто оману з боку позивачки, яка мала місце під час тих подій, оскільки таке ствердження нічим об"єктивно не підтверджується.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 860грн. у відшкодування безпідставно набутого майна та 81грн. судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив::
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Слов"янського міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року
скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 860грн. у відшкодування безпідставно набутого майна та 81грн. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1. на його користь матеріальної шкоди у сумі 860грн. та судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.