Справа № 22-10547/2006 рік                          Головуючий у 1 інстанції Єфименко В.І.

Категорія    34                                                    Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Лісового О.О. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу     по      апеляції     ОСОБА_1    на     рішення Великоновоселківського районного суду від 6 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

установив:

До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1. з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2. та суд зобов"язав відповідача не чинити перешкод позивачці у спілкуванні з дитиною у той час, який був встановлений рішенням виконкому Великоновоселківської селищної ради від 26 липня 2006 року, а саме: з 9 годин кожної суботи до 17 годин кожної неділі та на час щорічної відпустки матері.

Судом було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх синів. Рішенням суду від 6 серпня 2004 року, коли розглядалась справа про розірвання шлюбу, менша дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був залишений на виховання батька.

Оскільки відповідач перешкоджав позивачці бачитись з дитиною, приймати участь у вихованні, виконком місцевої ради за заявою ОСОБА_2. встановив, що матір має право спілкуватись з дитиною кожної суботи з 9 годин до 17 годин кожної неділі. Однак відповідач не виконував рішення виконкому, суд, дослідивши надані сторонами докази, зобов"язав ОСОБА_1. не ставати на перешкоді у спілкуванні матері з дитиною у дні, встановлені виконкомом.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду та встановити, що позивачка має право на спілкування з дитиною лише кожної суботи з 9 годин до 17 годин, оскільки позивачка раніше ніколи не спілкувалась з дитиною та не опікувалась нею.

Крім того, 26 вересня 2006 року селищна рада змінила своє рішення та встановила інший час спілкування позивачки з дитиною: кожної суботи з 9 до 17 години.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Після розірвання шлюбу позивачка разом зі старшим сином стала проживати у своїх батьків, а відповідач разом з меншою дитиною - у своїх батьків.

За рішенням суду про розірвання шлюбу від 6 серпня 2004 року меншого сина було залишено на виховання батькові (а.с.9).

Посилаючись на це, ОСОБА_1. усіляко перешкоджав матері дитини бачитись з сином. У суді першої інстанції він пояснював, що чинив перешкоди позивачці щодо побачень з дитиною з тих обставин, що вона начебто не гідна цього. Однак у чому саме це полягає, з яких підстав ОСОБА_2. не гідна спілкування зі своєю дитиною, відповідач ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не пояснив, ніяких доказів щодо цього не надав.

Навпаки, з характеристик на позивачку ОСОБА_2. з місця роботи та проживання вбачається, що вона характеризується позитивно (а.с. 16, 17). Проведене органом опіки та піклування обстеження матеріально-побутових умов позивачки та висновки свідчать про те, що будь-які перешкоди для спілкування матері та дитини відсутні, більш того, орган опіки та піклування не вбачає перешкод для перебування малолітньої дитини за місцем проживання матері (а.с. 12).

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, при цьому, розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Закон гарантує як матері, так і батькові право на безперешкодне спілкування з дитиною (ст. 153 СК України).

Основною формою особистого спілкування з дитиною, тім більше з малолітньою, є прямі контакти, тобто побачення з дитиною, навіть щоденні. При цьому, праву того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина, не чинити йому перешкод у здійсненні свого права.

Відповідно до вимог ч.З ст. 157 СК України той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Посилання відповідача на те, що позивачка не гідна побачень з сином, не може бути прийняте судом ще й з тих підстав, що згідно з логікою наведеної правової норми поведінка того з батьків, хто проживає окремо, не вважається неправомірною Навпаки, неправомірною є поведінка того, хто перешкоджає матері чи батькові бачитися з дитиною.

Оскільки відповідач перешкоджав позивачці бачитись із сином, вона звернулась до органу опіки та піклування, та рішенням виконкому Великоновоселківської селищної ради від 26 липня 2006 року, яке було чинним на час ухвалення рішення суду, був встановлений час побачень ОСОБА_2. із сином ОСОБА_3: кожної суботи з 9.00 годин до 17.00 годин неділі, а також на час її щорічної основної відпустки.

Незважаючи на таке рішення виконкому, відповідач продовжував перешкоджати позивачці бачитись з дитиною, тому вона змушена була звернутись з даним позовом до суду.

До того ж, сторони мають двох малолітніх синів, які „розділені" між ними: старша дитина проживає з матір"ю, а менша - з батьком, тому сторони повинні робити все можливе для підтримання між братами родинних стосунків, для спілкування дітей між собою, оскільки ізоляція дітей одне від одного може негативно відбитись на психіці та подальших родинних стосунках дітей.

За таких обставин апеляційний суд вважає доцільним та підставним визначення часу спілкування матері та меншого сина ОСОБА_3 протягом суботи - з 9.00 години - та неділі - до 17.00 години, а також на час її основної відпустки, як було встановлено рішенням виконкому від 26 липня 2006 року та підтверджено судом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Великоновоселківського районного суду від 6 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.