2/258/41/14 0525/14576/2012

Провадж 2/258/41/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 р. Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Подолянчук І.М.

при секретарі Мінченковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

Про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 та вселення у вказану квартиру, а також про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та виселення його за неможливістю спільного з ним проживання без надання іншого жилого приміщення

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

Про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з 08 червня 1998р., а з 02 грудня 2008р. вони офіційно зареєстрували свої шлюбні відносини в Кіровському РАГС м. Донецька, актовий запис №938.

Від даного шлюбу спільних дітей у них немає. За період перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_2 подарував їй квартиру АДРЕСА_1, договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №1977.

У вказаній квартирі вона проживала разом з відповідачем ОСОБА_2

На протязі останніх років спільного життя відповідач неодноразово бив її, спричиняючи їй при цьому тілесні ушкодження та ображаючи її.

З 22 листопада по 13 грудня 2011р. вона перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу побиття її відповідачем, але в порушенні кримінальної справи стосовно відповідача було відмовлено, оскільки вона не зверталась у встановлений законом строк з заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідач зловживає спиртним, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, постійно ображає та принижує її людську гідність.

В січні 2012р. відповідач ОСОБА_2 скоїв сварку, в процесі якої погрожував їй та спричинив тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, але в порушенні кримінальної справи відносно відповідача органами внутрішніх справ було відмовлено.

За вказані протиправні дії, скоєні відповідачем ОСОБА_2 на протязі останніх років, вона неодноразово зверталась з заявами до правоохоронних органів, але в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_2 постійно відмовляли.

09 жовтня 2012р. відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у спірній квартирі за вищевказаною адресою, побив її спричинивши тілесні ушкодження.

Органом досудового розслідування в порушенні кримінальної справи відносно відповідача ОСОБА_2 за даним епізодом спричинення тілесних ушкоджень також було відмовлено.

05 листопада 2012р. відповідач просив у неї пробачення та примирення, але вона не погодилась.

06 листопада 2012р. відповідач став їй погрожувати та сваритись з нею, вона виплеснула йому в обличчя гарячий чай, який в той час пила. Потім вона надала йому медичну допомогу. Відповідач пішов спати, а коли проснувся,то взяв молоток для того, щоб допомогти сусідці.

В цей час вона перебувала на кухні. Відповідач побив її, спричинивши тілесні ушкодження. За даним фактом Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України було порушено кримінальне провадження за ст.122 ч.1 КК України, остаточне рішення по якому судом ще не прийнято.

Просила ухвалити судове рішення, яким виселити відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання йому іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 двічі уточнювала свої позовні вимоги та просила ухвалити судове рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та виселити його з вказаної квартири за неможливістю спільного з ним проживання, без надання іншого жилого приміщення, а також просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати їй в користування квартирою АДРЕСА_1 і передати їй ключі від вхідних дверей у вказану квартиру.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому вказує, що 02 грудня 2005р. він уклав офіційний шлюб з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 Спільних дітей від шлюбу у них немає.

Після реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана квартира ще з 1997р. належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. В цій квартирі він зареєстрований і на даний час, так як відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 забезпечена житлом та зареєстрована у АДРЕСА_8.

В 2006р. у його сина від першого шлюбу - ОСОБА_3 виникли проблеми, пов'язані з порушенням відносно нього кримінальної справи.

По цій кримінальній справі заявлявся цивільний позов про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої злочином.

Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 пояснила йому, що за таких обставин можливе звернення стягнення за вироком суду і на спірну квартиру, а також запропонувала йому укласти договір дарування спірної квартири без фактичного настання будь-яких правових наслідків.

Він погодився та 22 травня 2006р. уклав у приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу договір дарування, згідно з яким він подарував відповідачу за зустрічним позовом - ОСОБА_1, а остання прийняла в дар, квартиру АДРЕСА_1.

Даний договір з самого початку сторонами укладався без наміру виникнення правових наслідків, які були обумовленні цим правочином, тобто був фіктивним.

Він зареєстрований та продовжує проживати у вказаній спірній квартирі, сплачує комунальні платежі, в квартирі знаходяться його меблі та інші особисті речі.

Після того, як між ним та відповідачем за зустрічним позовом - ОСОБА_1 погіршились відносини, ОСОБА_1 стала чинити йому перешкоди у користуванні квартирою та штучно створювати обставини для його виселення шляхом провокації між ними сварок з викликом у кожному разі працівників міліції і звинуваченням його в протиправних діях.

Після звернення відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 до суду з позовом про його виселення, він зрозумів дійсні причини та наміри відповідача за зустрічним позовом при укладанні між ними договору дарування спірної квартири та зрозумів правові наслідки укладання цього фіктивного договору дарування квартири, а тому був змушений звернутись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1

Просив ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним фіктивний договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_1 і посвідчений 22 травня 2006р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №1977.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники - адвокати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в повному обсязі підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 та суду пояснили, що з 02 грудня 2008р. ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 офіційно зареєстрували свої шлюбні відносини в Кіровському РАГС м. Донецька, актовий запис №938.

Від цього шлюбу у них спільних дітей немає. За період перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_2 подарував їй квартиру АДРЕСА_1, цей договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №1977.

У вказаній квартирі вона проживала разом з відповідачем ОСОБА_2

На протязі останніх років спільного життя відповідач неодноразово бив її, спричиняючи їй при цьому тілесні ушкодження та ображаючи її.

З цього приводу вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів з відповідними заявами про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за скоєне, але в порушенні кримінальних справ відмовлялось на підставі ст..6 п.2 КПК України (в редакції 1960р.)

Відповідач зловживає спиртним, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, постійно ображає та принижує її людську гідність.

06 листопада 2012р. відповідач став їй погрожувати та сваритись з нею, вона виплеснула йому в обличчя гарячий чай, який в той час пила. Потім вона надала йому медичну допомогу, так як чай був занадто гарячим. Відповідач пішов спати, а коли проснувся,то взяв молоток для того, щоб допомогти сусідці.

В цей час вона перебувала на кухні. Відповідач побив її, спричинивши тілесні ушкодження. За даним фактом Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України було порушено кримінальне провадження за ст.122 ч.1 КК України, рішення по якому судом ще не прийнято.

Просила ухвалити судове рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та виселити його з вказаної квартири за неможливістю спільного з ним проживання без надання іншого жилого приміщення, а також просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати їй в користування квартирою АДРЕСА_1 і передати їй ключі від вхідних дверей у вказану квартиру.

Зустрічний позов ОСОБА_2, як безпідставний та необґрунтований на законі, не визнали, так як оспорюваний ОСОБА_2 договір дарування квартири АДРЕСА_1, який укладався між нею та ОСОБА_2 і посвідчувався 22 травня 2006р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №1977, був укладений сторонами у встановленому законом порядку, при цьому волевиявлення ОСОБА_2 було добровільним, цей договір також не оскаржувався ОСОБА_2 протягом встановленого законом строку і немає передбачених законом підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Просили ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічних позовних вимог.

Відповідач за першим позовом - ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 в частині усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання його передати позивачу ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей цієї квартири і вселення її у вказану квартиру - визнали повністю, а в іншій частині позов не визнали та суду пояснили, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду будь-яких достовірних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 систематично порушував правила співжиття і унеможливлював для позивача за основним позовом - ОСОБА_1 проживання з ним в одній квартирі, а також те, що до нього судом, прокурором, органом внутрішніх справ чи громадською організацією застосовувались заходи попередження або громадського впливу за систематичне порушення ним правил співжиття і що вони не дали позитивних наслідків.

Задля того, щоб виселити його зі спірної квартири, позивач ОСОБА_1 штучно створювала перешкоди в користуванні квартирою, а також систематично провокувала його на сварки між ними, після чого визивала міліцію та звинувачувала його у протиправних діях.

Про один із таких фактів позивач ОСОБА_1 навіть сама вказує у позові, де вона підтверджує, що 06 листопада 2012р. вона виплеснула йому в обличчя гарячий чай, який в той час пила, а потім почала надавати йому медичну допомогу, так як чай був надто гарячим.

Просили ухвалити судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання його передати позивачу ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей цієї квартири і вселення її у вказану квартиру. В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Свій зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним фіктивного договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ним та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1, посвідченого 22 травня 2006р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №1977, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та суду пояснив, що 02 грудня 2005р. він уклав офіційний шлюб з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 Спільних дітей від шлюбу немає.

Після реєстрації шлюбу сторони проживали однією сім'єю у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана квартира ще з 1997р. належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. В цій квартирі він зареєстрований і на даний час, так як відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 була забезпечена житлом та зареєстрована у АДРЕСА_8.

В 2006р. у його сина від першого шлюбу - ОСОБА_3 виникли проблеми, пов'язані з порушенням відносно нього кримінальної справи.

По цій кримінальній справі заявлявся цивільний позов про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої злочином.

Відповідач за зустрічним позовом - його дружина ОСОБА_1 розповіла йому, що за таких обставин можливе звернення стягнення за вироком суду і на його вищевказану квартиру, а також запропонувала йому для запобігання цим шкідливим наслідкам укласти договір дарування спірної квартири без фактичного настання будь-яких правових наслідків.

Він погодився та 22 травня 2006р. уклав у приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу договір дарування, згідно з яким він подарував відповідачу за зустрічним позовом - своїй дружині ОСОБА_1, а остання прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1.

Вважає, що даний договір з самого початку сторонами укладався без наміру виникнення правових наслідків, які були обумовленні цим правочином, тобто був фіктивним. Просив ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним фіктивний договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1, посвідчений 22 травня 2006р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №1977 та в повному обсязі задовольнити його зустрічний позов.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не навела суду будь-яких об'єктивних та допустимих даних стосовно суті заявлених сторонами позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_7, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до переконання у тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2- не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст.317 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.382 ЦК України квартирою, як об'єктом права власності, є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного в ньому проживання.

Згідно зі ст.ст. 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею певних дій для запобігання такому порушенню.

Ст.116 ЖК України передбачає, що коли наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 грудня 2008р. перебували в офіційних шлюбних відносинах, їх шлюб було зареєстровано в Кіровському РАГС м. Донецька, актовий запис №938.

Від даного шлюбу спільних дітей у них немає.

Після реєстрації шлюбу сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана квартира ще з 1997р. належала на праві власності відповідачу за основним позовом - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

В цій квартирі ОСОБА_2 зареєстрований і на даний час, так як позивач за основним позовом - ОСОБА_1 забезпечена житлом та зареєстрована у АДРЕСА_8.

За період перебування у шлюбі відповідач за основним позовом - ОСОБА_2 подарував позивачу за основним позовом - своїй дружині ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №1977.

На протязі останніх років спільного життя між сторонами на грунті особистих неприязних відносин відбувались обопільні сварки.

Позивач за основним позовом - ОСОБА_1 з приводу цих сварок зверталась до правоохоронних органів з відповідними заявами, але відносно відповідача за основним позовом - ОСОБА_2 правоохоронними органами за цими заявами ОСОБА_1 відмовлялось в порушенні кримінальних справ на підставі ст.6 п.2 КПК України (в редакції 1960р.), тобто за відсутністю у його діях складу злочину.

Позивач за основним позовом - ОСОБА_1 не надала суду будь-яких допустимих та достовірних доказів того, що до ОСОБА_2 протягом часу, вказаного нею у позові, застосовувались заходи впливу судом, прокурором, органом внутрішніх справ чи громадською організацією за систематичне порушення ним правил суспільного співжиття і що такі заходи попередження або суспільного впливу не дали позитивних результатів, а також не надала суду достовірних та допустимих доказів того, що відповідач за основним позовом ОСОБА_2 такими систематичними порушеннями правил суспільного співжиття робить неможливим для позивача за основним позовом ОСОБА_1 спільне проживання з ним в одній квартирі.

05 листопада 2012р. відповідач за основним позовом ОСОБА_2 просив у позивача за основним позовом - ОСОБА_1 пробачення та примирення, але ОСОБА_1 не погодилась ні на примирення, ні на пробачення.

06 листопада 2012р. під час обопільної сварки позивач за основним позовом - ОСОБА_1 виплеснула в обличчя відповідачу за основним позовом - ОСОБА_2 гарячий чай, який в той час пила, а потім стала надавати йому медичну допомогу так як чай був надто гарячим.

В цей же день в процесі сварки позивачу за основним позовом - ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження.

За даним фактом Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України було порушено кримінальне провадження за ст.122 ч.1 КК України, остаточне рішення по якому судом ще не прийнято.

Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил суспільного співжиття.

Доказом застосування мір попередження і громадського впливу можуть служити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, офіційні застереження, рішення суду або третейського суду про притягнення до відповідальності, протоколи або постанови громадських організацій, трудових колективів, що засудили дії винного.

Виселення без надання іншого житлового помешкання обумовлено ще і безрезультатністю застосованих до винної особи заходів попередження і суспільного впливу.

Таким чином, одні лише факти звернення позивача ОСОБА_1 у відповідні органи зі скаргами на порушення правил суспільного співжиття відповідачем за основним позовом - ОСОБА_2 без застосування до нього заходів впливу цими органами не є підставою для такого виселення.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та виселення його за неможливістю спільного з ним проживання без надання іншого жилого приміщення, необхідно відмовити, як в безпідставних та необгрунтованих.

Суд також приходить до переконання у тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод в користуванні нею житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, зобов'язання відповідача за основним позовом - ОСОБА_2 передати їй ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, а також вселення позивача за основним позовом - ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, так як позивач ОСОБА_1 є власником вказаної квартири і їй належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника -позивача ОСОБА_1 та місцезнаходження майна.

Таким чином, згідно зі ст. 321 ЦК України, позивач за основним позовом - ОСОБА_1 не може бути протиправно позбавлена права власності на квартиру АДРЕСА_1 чи обмежена у його здійсненні діями відповідача за основним позовом - ОСОБА_2

Суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 з наступних підстав.

Як вбачається зі ст.ст. 717-719, 722, 727, 728 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухому речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей., якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка,що має для дарувальника велику немайнову цінність, або якщо внаслідок недбалого становлення обдарованого до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена, або істотно пошкоджена.

До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В судовому засіданні встановлено, що 02 грудня 2005р. позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 уклав офіційний шлюб з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 Спільних дітей від шлюбу у них немає.

Після реєстрації шлюбу сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана квартира ще з 1997р. належала позивачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

22 травня 2006р. позивач ОСОБА_2, у відповідності до чинного законодавства, в письмовій формі уклав зі своєю дружиною - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1977, згідно з яким він подарував відповідачу за зустрічним позовом - ОСОБА_1, а остання прийняла в дар, квартиру АДРЕСА_1.

При укладанні вказаного договору сторонам були роз'яснені вимоги ст.ст.216, 717, 721, 722, 727 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 при нотаріальному посвідченні вказаного договору письмово підтвердив, що дарування здійснювалось ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так морального і гарантував, що квартира на момент укладення цього договору нікому іншому не відчужена, під забороною (арештом), а також заставою не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору щодо неї, а також прав третіх осіб, членів сім'ї власника (ст.405 ЦК України) та дітей, за якими зберігається право на користування квартирою, згідно ст.ст.247, 248 СК України, які б могли пред'явити свої вимоги щодо прав власності, або користування цією квартирою, немає.

(а.с.26)

Відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 належним чином та у встановленому порядку своєчасно прийняла від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 дарунок - квартиру АДРЕСА_1, зареєструвала своє право власності на вказану квартиру в КП «БТІ м. Донецька за реєстровим номером 57179, 56дн,257 (інвентаризаційна справа 6/13855) та сплачує за вказану квартиру відповідні комунальні платежі

(а.с.32-36)

Таким чином, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав суду будь-яких достовірних та допустимих доказів того, що оспорюваний ним договір дарування квартири АДРЕСА_1 є фіктивним і сторонами він укладався без наміру передати відповідачу за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у власність вказану квартиру, тобто без наміру створити правові наслідки, які задекларовані у правочині.

Не було встановлено такого і в судовому засіданні.

З моменту укладення договору, тобто з 22 травня 2006р. та до моменту подачі зустрічного позову - до 29 січня 2013р., тобто протягом семи років позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, як дарувальник, не вимагав розірвання договору дарування квартири ОСОБА_1 на підставах та у строки, передбачені ст.ст. 727-728 ЦК України та не надав суду будь-яких причин поважності пропуску строку для розірвання договору дарування і не подавав заяви про поновлення цього строку.

За таких обставин суд приходить до переконання у тому, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, посвідченого 22 травня 2006р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №1977. як безпідставний та необґрунтований, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 234, 317,321, 382, 386, 391, 717-719, 722, 727, 728

ЦК України; ст.116 ЖК України; ст.ст. 10, 60,79, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 та вселення у вказану квартиру, а також про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та виселення його за неможливістю спільного з ним проживання без надання іншого жилого приміщення - ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 - ВІДМОВТИ.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 і вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - ВІДМОВИТИ.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 - ВІДМОВИТИ.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :

ення № 2/258/794/14