Справа 237/3686/13-ц

Провадження 2/237/63/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 лютого 2014 року м. Мар»їнка

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ступіна І.М.

при секретарі Готовщиковій Т.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Стрельченко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, у якому просила суд: наказ ТОВ «Альянс» № SR-OC-2183 від 21.06.2013 року про звільнення ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати; поновити ОСОБА_1 на посаді касира торгівельної зали ТОВ «Альянс Холдинг» з 21.06.2013 року; стягнути з ТОВ «Альянс Холдинг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовують наступним.

Позивач ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Альянс Холдинг» з 30 травня 2008 року на посаді касира торгівельної зали. З 01.09.2011 року працювала начальником АЗС, 07.11.2011 року переведена на посаду касира торгівельної зали.

25.06.2013 року позивачеві було вручено наказ № SR-OC-2183 від 21.06.2013 року відповідно якого позивача - касира торгівельної зали АЗС R5501 було звільнено з роботи з 21 червня 2013 року у зв'язку з втратою довіри на підставі статт1 41 п.2 КЗпП України.

Дане звільнення обґрунтоване виявленою на АЗС R5501 нестачею супутніх товарів, а також зловживанням касирів з метою приховування нестачі: порівняльні відомості результатів інвентаризаційної супутніх товарів на АЗС R 5501 від 12.06.2013 року, № 5501_00506;№ 5501_00507; № 5501_00509; № 5501_00510; № 5501_00515; з виявленою нестачею понад норми загальною сумою 26 944,35 гривень, службова записка управляючого територією Хорошуна В.В.

Вважає своє звільнення незаконним, у зв'язку з чим була вимушена звернутися до суду.

Окрім того у зв'язку з незаконним звільненням, позивачу також була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 5 000 гривен. Спричинена моральна шкода полягає в тому, що внаслідок її незаконного звільнення вона зазнавала моральні та душевні страждання , змушена захищати свої порушені права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник на підставі складеної довіреності ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні. В суду надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Стрельченко К.А. в судовому засіданні зазначив, що із позовом не погоджується, просив суд позовні вимоги залишити без задоволення у зв'язку з відсутністю законних та обґрунтованих підстав. Зокрема суду надав наступні пояснення.

Позивач дійсно працювала в ТОВ «Альянс Холдинг» на посаді касира торгівельної зали з 30.05.2008 року по 31.08.2011 року, з 01.09.2011 року переведена на посаду начальника АЗС, з 07.11.2011 року по 21.06.2013 року знову працювала на посаді касира торгівельної зали.

Робота касира торгівельної зали складається з обов'язків щодо організації роботи зміни, прийому, зберігання і реалізації нафтопродуктів, роботи з грошовими і матеріальними цінностями і виконання роботи щодо обслуговування клієнтів в магазині АЗС. 07.12.2012 року з метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей, між ТОВ «Альянс Холдинг» в особі керівника підприємства У.Шауба та членами колективу АЗС R 5501 в особі начальника АЗС Ткаченко Н.В. укладено договір про колективну матеріальну відповідальність за забезпечення майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання та продажу (відпуску). Касир торгівельної зали є матеріально- відповідальною особою, з якою укладається договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Зазначений договір укладено 30.05.2008 року між ТОВ «Альянс Холдинг» в особі генерального директора Іванчева Х.І. та позивачем. Відповідно до наказу від 06.06.2013 року № 51 керівництвом ТОВ «Альянс Холдинг» було прийнято рішення створити інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації супутніх товарів у магазинах автозаправних станцій ТОВ «Альянс Холдинг» в Донецькому регіоні у строк з 11.06.2013 року по 13.06.2013 року. Метою інвентаризації стала незалежна перевірка достовірності даних інвентарних супутніх товарів на АЗС № 5501, № 5502, 5503. 12.06.2013 року Хорошун В.В., ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проведено інвентаризацію супутніх товарів магазина АЗС № R 5501, результати якої відображені у порівняльних відомостях від 12.06.2013 року. За даними порівняльними відомостями позивач була ознайомлена, про що свідчить її підпис. Також, з табелю використання робочого часу ОСОБА_1 за червень 2013 рік вбачається, що позивач 12.06.2013 року була присутня на робочому місці.

Водночас, 12.06.2013 року позивач подає заяву про звільнення за власним бажанням, проте схвалення даної заяви керівництвом відповідача з не відпрацюванням 14 днів відсутнє. Наведене свідчить про невідповідність доводів позовної заяви обставинам справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами і іншими особами, що беруть участь в справі.

Так, в судовому засіданні встановлено, Позивач ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Альянс Холдинг» з 30 травня 2008 року на посаді касира торгівельної зали. З 01.09.2011 року працювала начальником АЗС, 07.11.2011 року переведена на посаду касира торгівельної зали.

25.06.2013 року позивачеві було вручено наказ № SR-OC-2183 від 21.06.2013 року відповідно якого позивача - касира торгівельної зали АЗС R5501 було звільнено з роботи з 21 червня 2013 року у зв'язку з втратою довіри на підставі статт1 41 п.2 КЗпП України.

Дане звільнення обґрунтоване виявленою на АЗС R5501 нестачею супутніх товарів, а також зловживанням касирів з метою приховування нестачі: порівняльні відомості результатів інвентаризаційної супутніх товарів на АЗС R 5501 від 12.06.2013 року, № 5501_00506;№ 5501_00507; № 5501_00509; № 5501_00510; № 5501_00515; з виявленою нестачею понад норми загальною сумою 26 944,35 гривень, службова записка управляючого територією Хорошуна В.В.

Відповідно до п.2 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 28 Постанови Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що звільнення з підстав втрати довір'я» суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Тобто, для звільнення за даною статтею КЗпП України повинна бути встановлена у законному порядку вина працівника. У випадку звільнення позивача її вини не має. Відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, провів інвентаризацію, внаслідок якого була начебто встановлена нестача грошових коштів на АЗС R5501, що стало причиною втрати довіри. Акт інвентаризації відповідач не надав позивачу для ознайомлення, так само не було надано акту повторної інвентаризації, який виявив нестачу грошових коштів на іншій АЗС 5502, на якій позивач не працювала.

Суд приходить до висновку, що для звільнення за ч.2 статті 41 КЗпП України у відповідача не було законних підстав, а відтак, позивача було звільнено незаконно.

Як передбачає ч.1,2 статті 235 КЗпП України працівник, що був звільнений з роботи незаконно повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середньої заробітної плати.

Так, за період з 22 червня 2013 року та по 25 лютого 2014 року (по день винесення рішення - 177 днів х середньоденну заробітну плату, що становить 176 гривень 27 копійок), суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 31 199 гривень 79 копійок.

Також судом встановлено, що незаконні дії відповідача завдали позивачеві моральних страждань.

Згідно до статті 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Проте, відповідач позбавив гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань позивача, позивач втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратовану стані. Всі зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на здоров'ї позивача.

Відповідач на порушення вимог законодавства припустився звільнення позивача за дії, які позивач не вчиняв та які спричинили втрату довір'я, що значно підірвало репутацію позивача як працівника і як людини. Незаконне звільнення завдало тяжкої моральної та фізичної травми, позивачеві дуже важко знайти роботу, формулювання причин звільнення перешкоджає працевлаштуванню, позбавляє права займати посади, пов'язані з роботою касира, будувати кар'єру та принизило позивача в очах людей, які його знають.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає за доцільне стягнути з відповідача 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачу.

Згідно ч. 4 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.

Судові витрати віднести на користь держави.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 37,43,41 КЗпП України, ст.ст.60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» № SR -ОС - 2183 від 21.06.2013 року про звільнення ОСОБА_1 визнати незаконним і скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді касира торгівельної зали Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» з 21 червня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 31 199 (тридцять одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) гривень 79 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимоги відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді касира Торгівельної зали Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мар'їнського районного суду І.М. Ступін

25.02.2014