Судове рішення #35898241


Справа № 357/18043/13-ц

2/357/634/14

Категорія 41


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


18 березня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Гапоненко А. П. ,

при секретарі - Миронова Н. В.,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 3 м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про виселення тимчасового мешканця без надання іншого жилого приміщення , -


В С Т А Н О В И В :


Позивач звернулась до суду з вказаним позовом через представника, який представляє її інтереси за довіреністю, в якому зазначила, що вона являється власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1. З липня місяця 2003 року по листопад 2011 року у вказаній квартирі з усної згоди позивача безоплатно та тимчасово проживав її двоюрідний брат - ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_2 та з синами ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. 5 березня 2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення, згідно якого шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Із листопада 2011 року по даний час відповідач разом із старшим сином ОСОБА_4 залишаються безоплатно проживати у належній їй квартирі, а брат - ОСОБА_3 разом з меншим сином ОСОБА_5 проживають за іншою адресою: АДРЕСА_2. Наприкінці вересня місяця 2013 року позивач у телефонній розмові, а згодом рекомендованим листом повідомила відповідача про наміри продати квартиру і у зв'язку з цим необхідно звільнити квартиру не пізніше 10.12.2013 року. У разі відмови звільнення квартири добровільно вимушена буде проводити виселення в судовому порядку. Оскільки відповідач квартиру не звільнила, продовжує в ній проживати без будь-яких правових підстав, позивач звернулась до суду з даним позовом, яким просить суд виселити відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з належної їй квартири без надання іншого жилого приміщення.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, пославшись на обставини та підстави, викладені у позовній заяві, просить суд виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю. При цьому відповідач не заперечує, що проживає в квартирі позивача з 2003 року без договору найму жилого приміщення за усною домовленістю з власником квартири. Термін проживання не обумовлювався, але була усна домовленість, що відповідач викупить зазначену квартиру у позивача у зв'язку з чим був зроблений ремонт квартири. Між сторонами не було досягнуто домовленості щодо вартості квартири, тому договір купівлі-продажу не укладався. На даний час відповідач зареєстрована за іншою адресою, але їй фактично ніде проживати разом із дитиною, тому просить у задоволені позову відмовити. Крім цього представник відповідача вважає, що довіреність, яка надана представнику позивача і завірена нотаріусом Російської Федерації, не може вважатись дійсною оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України в установленому законом порядку, тому розгляд справи відбувається з порушенням норм ЦПК України у зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради вирішення справи поклався на розсуд суду, але не порушуючи законних прав та інтересів неповнолітньої дитини, яка проживає разом з відповідачем.

Суд, заслухавши осіб, які приймають участь у справі, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

По справі встановлено, що фактично не заперечується стороною відповідача, позивач ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину законом від 17.06.2000 року( а.с. 6 ).

По справі також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 не являються членами сім'ї власника квартири позивача, яка не укладала з відповідачем договору найму жилого приміщення та попереднього договору купівлі-продажу квартири.

Відповідач ОСОБА_2 разом з дітьми проживала тимчасово за усною домовленістю з власником квартири, яка попередила відповідача про необхідність звільнення квартири.

Проживаючи у квартирі позивача відповідач обмежує її у здійсненні права власності, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном (квартирою) на власний розсуд.

Зазначені обставини змусили позивача звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Вищезазначені обставини справи підтверджується матеріалами справи, а також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_3, який являється батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і який запевнив суд, що у випадку задоволення позовних вимог права дитини на житло не будуть порушені оскільки дитина буде жити у нього.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право у особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Непорушність права власності закріплена також в ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 150 ЖК У PCP громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

По справі достовірно встановлено, що в належній позивачу квартирі проживає без будь-яких правових підстав відповідач з дитиною, що обмежує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, призводить до втручання в її особисте життя.

У відповідності до ст. 98 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 ЖК України, тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 99 ЖК України, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

У відповідності до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином , за правилами даної норми закону власник за допомогою негаторного позову може вимагати усунення будь-яких порушень його права користування та розпорядження власним майном .

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 191 ЖК України житлові спори вирішуються судом відповідно до закону.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або у судовому порядку.

Проживання в належній ОСОБА_1 на праві власності квартирі сторонніх осіб - відповідача та її дитини обмежує позивача у здійсненні права власності, передбаченого ст. 319 Цивільного кодексу України - володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном (квартирою) на власний розсуд.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене суд вважає, що стороною позивача доведені ті обставини, що відповідач та її дитина, які проживають в квартирі позивача без належних правових підстав, чинять перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні належною їй квартирою, тому позов підлягає до повного задоволення.

При вирішені цивільного спору суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо недійсності довіреності, яка посвідчена нотаріусом Російської Федерації, оскільки у відповідності до ст.13 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах України та Росії», яка ратифікована 10.11.1994 року, документи, що на території однієї із Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціальною на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в сумі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 316 - 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 98,99,150 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -


В И Р І Ш И В :


Уточнений позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з

належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 229,40 грн.


Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.



Суддя А. П. Гапоненко



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація