АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/639/14 Справа № 201/405/13- ц Головуючий у 1 й інстанції - Брага А. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Платинум Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 04.06.2007 року між сторонами було укладено договір про надання кредитної лінії, згідно якого ОСОБА_4 було надано грошові кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 408613 доларів США строк до 03.06.2014 року зі сплатою 15,5 відсотків річних за користування кредитом.

04.06.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір предметом якого стала квартира АДРЕСА_1

Боржник свої вимоги не виконав, та станом на 08.09.2012 року утворилась заборгованість в сумі 7 641 487, 14 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013 року позовні вимоги задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 від 04.06.2007 року в сумі 7641487, 14 грн., зазначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 100-107/.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Платинум Банк» в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 23.11.2013 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 114/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.06.2007 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 згідно якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 408 613 доларів США строком з 04.06.2007 року по 03.06.2014 року зі сплатою 15,5 відсотків річних /т.1 а.с. 7-8/.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2007 року ОСОБА_3 є власницею АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 29/ .

04.06.2007 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 43.840.07.03.1, предметом якого є вищевказана квартира /т.1 а.с. 10-13/.

31.12.2009 року між ВАТ «Хоум Кредит Банк», що є правонаступником всіх прав і обов'язків ЗАТ «Хоум Кредіт Банк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредитної лінії /т.1 а.с. 9/.

12.07.2011 року між ПАТ «Хоум Кредит Банк» та ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 20110712/1-Г, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору всі свої права вимоги /т.1 а.с. 17-19/, та договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором /а.с. 21-22/.

Боржник свої вимоги не виконав, та станом на 08.09.2012 року утворилась заборгованість в сумі 7 641 487, 14 грн., через що позивач вимушений звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на майно.

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 року було скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2013 року та ухвалено нове, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Платінум Банк» заборгованість за договором про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 від 04.06.2007 року станом на 25.09.2013 року заборгованість в сумі 335799, 78 доларів США, що еквівалентно 2684047, 64 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 216 090, 89 доларів США, що еквівалентно 1 727 214, 48 грн.

ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Платінум Банк» про розірвання договору поруки № 43.840.03.2 від 04.06.2007 року та іпотечного договору № 43.840.03.1 від 04.06.2007 року та виключення майна з державного реєстру іпотек - відмовлено.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідно до ст.ст. 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку» позовні вимоги ПАТ «Платінум Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що 23.11.2013 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 114/.

Під час реєстрації договору, нотаріусом ОСОБА_7, відповідно до вимог «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 2965 було перевірено відсутність будь-яких заборон стосовно предмету договору. Таким чином, на час постанови рішення Жовтневим районним судом, зазначена квартира не була предметом іпотеки та стосовно неї не було будь-яких заборон у державному реєстрі, і вона є власницею квартири та яку звернуто стягнення, а тому рішення підлягає скасуванню, то з ним погодитися неможливо з наступних підстав.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли із кредитних договорів» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Відносно посилань апелянта на те, що в рішення суду не вказана початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, то вони підлягають задоволенню, так як відповідно до п. 42 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року № 5 резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку» так і положенням п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що резолютивну частину рішення необхідно доповнити, вказавши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації 2784850 грн.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року - доповнити, вказавши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації 2 784 850 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді :