Справа №2-359/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 листопада 2007 року                                                                       м.  Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

Головуючої судді Кривчун Т.О., 

при секретарі Сапі A.M.,

за участю позивача ОСОБА_1.,  відповідача ОСОБА_2. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Гребінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом,  уточненим у ході розгляду справи,  посилаючись на те,  що 20 травня 2000 року уклав із ОСОБА_2.  шлюб,  зареєстрований Гребінківським відділом РАГС Полтавської області,  актовий запис № 25,  від якого мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Вказує,  що одруження з відповідачкою,  яка не піклувалася про створення нормальних сімейних відносин,  влаштовувала сварки,  уникала ведення спільного господарства,  вживала спиртні напої,  не дбала про взаємоповагу одне до одного,  не рахувалася з ним,  ухилялася від виконання сімейних і матеріальних обов"язків,  виявилося невдалим.  Ці обставини стали причиною розладу і фактичного припинення шлюбних відносин з 07 березня 2007 року.

Вважає,  що подальше спільне проживання та збереження шлюбу з ОСОБА_2.  є неможливими,  оскільки це суперечить інтересам сім"ї.

У зв"язку з цим остаточно прохав розірвати шлюб з відповідачкою,  залишити дитину проживати разом із ним.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю,  прохаючи їх задовольнити. В доповнення до позову пояснив,  що,  після припинення шлюбних відносин з відповідачкою у березні місяці 2007 року,  вони проживають окремо,  він - разом із своєю матір"ю в належному їй на праві власності АДРЕСА_1  де,  з вересня місяця цього року проживає також і дитина - ОСОБА_3,  який ходить до школи в м.  Гребінці,  відповідачка мешкає із своїми батьками у с Григорівка Гребінківського району Полтавської області,  її батьки та родичі постійно ображали їх з матір"ю,  і це спричиняло сварки. Відповідач,  не рахуючись з його думкою,  періодично їздила до своїх батьків,  ставлячи його просто до відому,  щороку,  по одному-два місяці вони не жили разом,  і,  на його думку,  у неї з"явився інший чоловік.

Відповідач позов визнаала частково,  на розірвання шлюбу погодилася з тих підстав,  що позивач постійно її ігнорує,  радиться тільки зі своєю матір"ю,  самостійно не в змозі приймати рішення,  що стосуються їх сім'ї.

Разом з тим вважає,  що обставини,  викладені у позовній заяві,  не відповідають дійсності,  позивач обливає її брудом,  наводить завідомо неправдиві свідчення про те,  що дитина знаходиться на його утриманні і вихованні,  в той час,  як син,  із часу припинення шлюбних відносин (у березні місяці 2007р.) та до вересня місяця 2007р. знаходився разом із нею в с.Григорівка,  де вона зареєстрована і фактично проживала.

Звинувачення її позивачем у тому,  що вона періодично їздить у село до своїх батьків вважає надуманими,  оскільки відвідувала їх на дні народження,  а позивач сам не виявляв бажання відвідувати її родичів,  неодноразово вигонив їх (з дитиною) з дому,  внаслідок чого вона також змушена була їхати в село до батьків.

Зазначає,  що,  після припинення шлюбних відносин,  з березня 2007 року,  разом з дитиною проживала у своєї матері,  в с.Григорівці Гребінківського району,  і з кінця жовтня 2007р. наймає квартиру в м.  Гребінці. Син жив із нею на літніх канікулах до початку нового навчального року,  а,  коли вона 01 вересня 2007 року повела його до школи,  позивач самочинно забрав дитину із школи до себе додому,  змінивши,  таким чином,  її місце проживання,  її ж до двору не пустив. На даний час вона наймає квартиру у м.  Гребінці,  працює соціальним працівником,  дитину,  яка проживає з батьком,  бере до себе на вихідні дні.

Категорично заперечила щодо подальшого проживання дитини разом із батьком,  оскільки вона сама в змозі утримувати дитину.

Суд,  заслухавши позивача,  відповідача,  дослідивши матеріали справи,  приходить до висновку про те,  що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні,  ОСОБА_1. зареєстрував шлюб з Дубовик (прізвище після одруження-Шершун) О.М.  20 травня 2000 року у Гребінківському відділі РАГС Полтавської області,  про що в Книзі реєстрації актів про одруження цього ж числа зроблено запис за № 25 (а.с. 9).

У шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  про шо в Книзі запису актів громадянського стану про народження Гребінківського відділу РАГС Полтавської області зроблено актовий запис за №61 та що підтверджується Свідоцтвом про народження від 28.07.2000р. серія НОМЕР_1 (а.с. 10).

У судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами,  що спільне життя їх не склалося внаслідок непорозумінь,  сварок,  які періодично виникали між ними,  взаємної недовіри,  втручання близьких родичів подружжя в їх сімейне життя. Це призвело до припинення шлюбно-сімейних відносин,  з 07 березня 2007 року сторони як подружжя не проживають: ОСОБА_2.  разом з дитиною переїхала до своєї матері,  в с.Григорівку Гребінківського району Полтавської області,  ОСОБА_1. залишився проживати у своєї матері поАДРЕСА_1

У судовому засіданні знайшла підтвердження та обставина,  що,  після літніх шкільних канікул,  01.09.2007 року відповідачка привела дитину до школи,  але позивач самочинно забрав її до себе додому,  змінивши,  таким чином,  її місце проживання.

Судом встановлено,  що,  на даний час малолітній Шершун Руслан проживає разом із батьком,  який працює оператором газової котельні в Локомотивному депо  ст.  Гребінка та бабою,  по АДРЕСА_1 Його мати,  відповідачка ОСОБА_2. ,  проживає на найманій квартирі в м.  Гребінці,  та,  працюючи соціальним працівником в Управлінні

праці і соціального захисту населення Гребінківської РДА,  має можливість утримувати свою дитину та займатися її вихованням.

Твердження позивача стосовно щорічних поїздок ОСОБА_2.  до матері в с Григорівну у весняно-літній період без узгодження із ним цього питання суд оцінює критично,  з огляду на те,  що мати є близьким родичем і потребує допомоги своїх дітей,  особливо під час садово-городніх робіт у весняно-літній період. Окрім того,  з пояснень відповідача вбачається,  що вона пропонувала своєму чоловікові їздити разом,  але той не виявляв бажання відвідувати її родичів.

Доводи позивача щодо наявності у його дружини іншого чоловіка,  суд вважає припущенням,  яке нічим не підтверджене.

Позивачем не надано,  а судом не добуто доказів на підтвердження тих обставин,  що дружина пізно приходила з роботи,  разом з подругами розпивала в кафе спиртні напої,  неналежно ставилася до сім'ї та виховання дитини,  влаштовувала сварки,  проявляла неповагу до сім"ї і дитини,  ухилялася від виконання сімейних обов'язків,  не брала участі у веденні спільного господарства,  не вносила вклад до сімейного бюджету.

Відповідно до  ст. 141 СК України,  мати,  батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками,  проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно  ст. 161 СК України,  при вирішенні спору щодо місця проживання дитини,  суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків,  особисту прихильність дитини до кожного з них,  вік дитини,  стан її здоров'я та інші обставини,  що мають істотне значення.

Як зазначено в п. 24 Постанови Пленуму ВСУ „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України" від 12.06.1998р.,  суд,  при вирішенні спору про місце проживання дитини має врахувати те,  хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини,  турботу про неї,  особисті якості батьків,  можливість створення належних умов для виховання,  маючи на увазі,  що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. Таким чином,  судова практика виходить з того,  що кращі житлово-побутові умови життя позивача не можуть бути самодостатньою підставою для передання йому дитини.

Конвенція про права дитини,  виходячи із рівності прав матері та батька,  у пункті 1  ст. 9 проголосила правило,  за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню.

Декларація прав дитини від 20.11.1959 року містить принцип 6,  за яким дитина може бути розлучена з матір"ю лише у винятковій ситуації.

Беручи до уваги,  що обоє батьків в однаковій мірі виявляють увагу до дитини і турботу про неї,  особисті якості батьків,  можливість створення як позивачем,  так і відповідачем належних умов для виховання дитини,  з урахуванням належного ставлення матері - відповідача ОСОБА_2.  до виконання своїх батьківських обов'язків,  віку дитини,  судової практики,  суд вважає позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом із батьком безпідставними,  а,  відтак,  такими,  що задоволенню не підлягають.

Суд,  на підставі аналізу і оцінки доказів по справі,  приходить до висновку про те,  що за вказаних обставин подальше подружнє життя і збереження шлюбу є неможливим,  оскільки це суперечило б інтересам позивача,  відповідача,  дитини,  що мають істотне значення,  тому шлюб необхідно розірвати. Разом з тим суд вважає,  що,  у судовому засіданні позивачем не доведено,  а судом не добуто доказів неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по вихованню і утриманню дитини,

тому в частині визначення місця проживання дитини разом з батьком слід відмовити,  - за безпідставністю позовної вимоги.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 112, 141, 161 Сімейного Кодексу України,   ст.  ст.  8,  10,  11,  59-60,  212-215,  218 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Шлюб,  зареєстрований 20 травня 2000 року Гребінківським відділом РАГС Полтавської області між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження таОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,  актовий запис № 25 - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_2залишити прізвище - ОСОБА_2

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4, 25 грн. судового збору та 3, 75грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

При розірванні шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 держмито на користь держави по 8, 50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги,  рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.