Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 765/5342/13-а
18.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Єланської О.Е. ,
Кучерука О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18.09.13 у справі № 765/5342/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя (вул. Нестерова, 5,Кача,Севастополь, місто, Севастополь, місто,99804)
про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18.09.13 у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18.09.13 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, заявлені в адміністративному позові.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 18.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2013 ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 за договором дорученням № 65/03/13-зд від 14.03.2013 звернувся до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя з клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах смт. Кача, Нахімовського району, АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, посилаючись на те, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, без її погодження (а.с. 5-6).
До зазначеної заяви позивачем була долучена копія паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали та копія договору доручення № 65/03/13-зд від 14.03.2013 (а.с. 4, 7).
30.07.2013 Рішенням Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя № 868 26-сесії 6-скликання відмовлено громадянам в кількості 98 осіб, список яких додається до рішення, в наданні земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в смт. Кача у зв'язку з тим, що до заяви не були додані матеріали, визначені статтею 118 Земельного Кодексу України (арк. с. 24-30).
Серед осіб, зазначених у додатку до вищезазначеного рішення, є заява позивача ОСОБА_2 (а.с. 27).
Не погодившись з даною відмовою, позивач 19.09.2013 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя;
- зобов'язати відповідача винести на засідання чергової сесії Качинської селищної ради та розглянути подане позивачем клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя у відповідності до норм чинного законодавства;
- відшкодувати на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору. (арк. с. 2-3).
Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України.
Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п. п. "а", "б" статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пункт "б" частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частина шоста статті 118 Земельного Кодексу України закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частина перша статті 122 Земельного Кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про виділення та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя відповідачем розглянута, та винесене відповідне рішення.
Судова колегія вважає, що спірне рішення Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя від № 868 26-сесії 6-скликання про відмову у задоволенні клопотання громадянам в кількості 98 осіб, список яких додається до рішення, в наданні земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків в смт. Кача, по даній справі, саме виділення ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах смт. Кача, Нахімовського району, АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального будівництва, посилаючись на те, що має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, без її погодження, прийнято відповідачем на підставі закону, а саме відповідно до статті 118 Земельного Кодексу України.
Можливість самостійного визначення органом державної влади або органом місцевого самоврядування, в компетенції якого знаходиться вирішення питання про надання безоплатно у власність громадян земельних ділянок, не передбачено.
Судова колегія вважає, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування, який має право розпоряджуватися землею у межах населеного пункту, вказавши тільки населений пункт, у якому бажає отримати земельну ділянки, що є недостатнім.
Позивач, повинен був зазначити конкретну земельну ділянку у межах населеного пункту та надати матеріали які визначенні статтею 118 Земельного Кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не довела чим саме підтверджується факт заподіяння їй матеріальної шкоди, її розміру та причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою.
Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.
У відносинах між позивачем та відповідачем судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18.09.13 у справі № 765/5342/13-а - залишити без задоволення.
2. Постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18.09.13 у справі № 765/5342/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта