Справа № 22-8050/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Чапланова О.М.

Категорія    16                                                    Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Лісового О.О. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Торезького міського муду від 7 червня 2006 року   у   справі   за   позовами   ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   ОСОБА_1   до   ОСОБА_4, СТОВ „Чистяківське", третя особа: Торезьке БТІ - про визнання права власності кожного на 1/4  частину жилого будинку та на 1/4 частину земельної ділянки,

установив:

До апеляційного суду звернулись позивачі ОСОБА_1 та Некрашенки з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їм було відмовлено у задоволенні їхніх позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4, який проживав та працював у м.Сніжне, у 1983 році переїхав у радгосп „Чистяківський", де працював з 17 серпня 1983 року по 31 січня 1997 року.

ОСОБА_4 мав статус переселенця, тому йому та його донці ОСОБА_5. як переселенцям за рахунок коштів держави був збудований та переданий у власність будинок № АДРЕСА_1 у м.Торезі. Переїхав до цього будинку він у грудні 1986 року.

За роки роботи у радгоспі він виплатив вартість будинку у встановленому розмірі та оформив будинок на своє ім"я.

З весни 1988 року ОСОБА_4 став проживати у фактичному шлюбі з позивачкою ОСОБА_1, з якою у листопаді 1988 року вони зареєстрували шлюб. Після цього у спірному будинку стала проживати також донька ОСОБА_1 та її чоловік.

Оскільки позивачі у справі не були внесені як члени сім"ї ОСОБА_4 до його переселенського квитка, вселились у переселенський будинок вже після того, як цей будинок був збудований та переданий ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що позивачі не набули права власності на спірний будинок.

В апеляційних скаргах позивачі просять вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, оскільки суд неправильно встановив фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, з таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР від 31 травня 1973 року №364 „Про пільги переселенцям" збудовані за рахунок кредиту Держбанку СРСР житлові будинки з надвірними спорудами переходять в особисту власність переселенців з моменту передачі їм цього майна. Оскільки будинок був переданий ОСОБА_4 як переселенцю 4 грудня 1985 року за відповідним актом, з цього часу він і набув права власності на це майно.

Шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували у листопаді 1988 року, тому спірний будинок є особистим майном відповідача.

Проте на думку апеляційного суду такий висновок є дещо передчасним.

Як пояснила позивачка ОСОБА_1 в апеляційному суді, вартість будинку за кредитом Держбанку ОСОБА_4 сплачував у 1990-1991 роках, тобто вже за часи їхнього шлюбу з сімейного бюджету. Після повного погашення кредиту за будинок у 1991 році ОСОБА_4 оформив відповідні документи у БТІ та йому був виданий технічний паспорт на будинок.

За таких обставин вона вважає, що спірний будинок є їхньою спільною сумісною власністю подружжя, тому вона має право на 1/2 частину будинку.

Проте суд першої інстанції не уточнив позовні вимоги ОСОБА_1 та не встановив, на яку саме частку вона претендує: на 1/2 частину будинку чи на 1/4?

Апеляційний суд вважає, що суду першої інстанції слід уточнити позовні вимоги ОСОБА_1 і у залежності від фактичних вимог розглянути справу.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Торезького міського суду від 7 червня 2006 року скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.