УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Кримінальне провадження № 124/1856/14-к

14.03.2014 року м. Сімферополя

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Литовській Ю.А.,

за участю прокурора - Шумовського М.П.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

і обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42013130000000205 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чорноморське АРК, з вищою освітою, громадянина України, перебуваючого у шлюбі, який має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, проходить військову службу у Головному управлінні Служби безпеки України в АРК у званні «старший прапорщик», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.415, ч.1 ст.135 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 11.08.2013 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, будучи військовослужбовцем, оперативним водієм ГУ СБ України в АР Крим, керуючи службовим автомобілем Хюндай ІХ-35, який є транспортною машиною, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, передбачені п. 8.7.3 (е) та п. 8.10, рухаючись на червоний сигнал світлофору по вул. 60 років Жовтня в м. Сімферополі, на перехресті з вул. Залеською, діючи необережно, скоїв зіткнення з мотоциклом Сузукі Інтрудер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_1, внаслідок чого водію мотоцикла, згідно з висновком судово-медичної експертизи №2383 від 06.12.2013 року, заподіяні відкритий уламковий перелом лівої голені у середньо-нижній третині зі зміщенням уламків та дефектом великоберцової кістки, забійна рана лівої голені у середньо-нижній третині, забій лівого плечового суглоба, травматичний шок середнього ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, крім цього, пасажирці мотоцикла громадянці ОСОБА_2, згідно з висновком судово-медичної експертизи №2336 від 26.11.2013 року, спричинено закритий перелом діафаза лівої великоберцової кістки у нижній третині, рвана рана лівої п'яткової ділянки, забій поперекового відділу хребта, подряпини кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Зазначені тілесні ушкодження громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №3/727 від 13.01.2014 року, стало порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 8.7.3 (е), 8.10, підпунктів «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е» п. 2.10 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- 8.7.3 (е) - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

- 8.10 - у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів;

- 2.10: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди.

Технічна можливість запобігти дане зіткнення для водія автомобіля «HYUNDAI ІХ-35» ОСОБА_4, при обставинах даної дорожньо-транспортної пригоди, полягала у виконанні ним вищенаведених вимог п.8.7.3(e) і п.8.10 Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру у нього не було.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто, у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.415 КК України, визнав повністю, надавши пояснення у відповідності до пред'явленого обвинувачення. Щиро розкаявся у скоєному.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердили вину обвинуваченого у скоєнні злочину, пояснивши, що рухалися на мотоциклі, керував яким ОСОБА_1, а ОСОБА_2 - в якості пасажирки. При перетинанні перехрестя вул. Залеська та вул. 60 років Жовтня на зелене світло світлофору, відчули удар збоку іншого транспортного засобу, після чого впали та відчули фізичну біль. Після зіткнення той транспортний засіб поїхав далі, не зупинившись.

Таким чином, вислухавши обвинуваченого, потерпілих, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, як порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Крім вказаного, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 інкримінується, що він одразу після скоєння даного ДПТ, тобто, близько 15 години 11 серпня 2013 року, продовжуючи рух по вулиці 60 років Жовтня у м. Сімферополі, негайно не зупинив транспортну машину і не залишився на місці пригоди, не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом та, зникнувши з місця дорожньо-транспортної пригоди, завідомо залишив без допомоги осіб, які перебували у небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок іншого безпорадного стану, попередньо поставивши потерпілих в небезпечний для життя стан, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України.

У судовому засіданні, при вирішенні питання про можливість закінчення судового слідства у справі, від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст. 415, ч.1 ст.135 КК України в зв'язку з дійовим каяттям, із закриттям кримінального провадження. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочинів визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і відшкодував потерпілим спричинену шкоду.

Суд, вислухавши думку обвинуваченого, який підтримав клопотання свого захисника, потерпілої ОСОБА_2, яка не заперечувала проти задоволення клопотання, потерпілого ОСОБА_1, який залишив вирішення цього питання на розсуд суду, прокурора, який також не заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових та обґрунтованих підстав для часткового задоволення заявленого клопотання.

Так, у відповідності до ч.2 ст.284 КПК України, судом вирішується питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Злочин, передбачений ч.1 ст.415 КК України, у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, і суб'єктивна сторона даного злочину характеризується лише необережною формою вини.

Як встановлено, ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.415 КК України, раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував у добровільному порядку обґрунтовані претензії потерпілих щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди. Також, висловив бажання і подальшому виправляти ситуацію, яка мала місце, в частині відшкодування потерпілому ОСОБА_1 витрат на майбутнє лікування, яке він продовжує проходити. Цивільних позовів потерпілими, як на досудовому слідстві, так й при судовому розгляді справи, не заявлялося.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні всі правові підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 вимог ст.45 КК України і звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, у зв'язку із дійовим каяттям, закриття кримінальної справи. При цьому, суд звертає увагу, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення злочину на підставі ст.45 КК України є обов'язком, а не правом суду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника в частині звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, суд виходить з того, що його вчинення не може вважатися як вчинене вперше. Так, як встановлено, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, які розділені певним проміжком часу та які утворюють реальну сукупність, що виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення другого злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, на підставі ст.45 КК України. Адже, однією з умов звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є вчинення злочину особою невеликої або середньої тяжкості вперше, а не вчинення такою особою сукупності злочинів цієї категорії.

На підставі викладеного, ч.1 ст.415, ст. 45 КК України, керуючись Постановою Пленуму ВСУ №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», ч. 2 ст. 284, ст. ст. 350, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого - задовольнити частково.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст.45 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України.

Кримінальне провадження №42013130000000205 в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.415 КК України, - закрити.

В іншій частині у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: Н. В. Кучеренко