Судове рішення #35896634

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


ПОСТАНОВА

Іменем України


17 березня 2014 року 15:43 Справа №801/1530/14


Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Музика О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим та Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим, третя особа - ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі позивач) про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим (далі реєстратор) №10255136 від 24.01.2014р. про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язання здійснити реєстрацію. Вимоги мотивовані тим, що відповідач без наявності законних підстав не провів реєстрацію права власності позивача на вказану нерухомість.

Ухвалою суду від 06.03.2014р. залучено третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

Ухвалою суду від 17.03.2014р. залучено другим відповідачем Реєстраційну служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим.

Позивач до суду не прибув, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позовній заяві.

Відповідачі явку своїх представників до суду не забезпечили, надали заперечення на позов, у яких клопотали про відмову у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Третя особа - ОСОБА_3 до суду не прибув, повідомлений про розгляд справи належним чином, клопотань не направив.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи, на підставі наявних доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд


ВСТАНОВИВ:


Позивач надіслав на адресу Реєстраційної служби 22.01.2014р. заяву про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

За наслідками розгляду вказаної заяви реєстратором 24.01.2014р. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №10255136, відповідно до якого позивачу відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності, так як наданні документи не надають змоги встановити відповідність заявлених прав.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, що стало підставою для звернення до суду.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення та припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", врегульовано правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлені підстави та орган, що вчиняє дії з реєстрації речових прав.

У ст.2 цього Закону визначено,що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ст. 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України;центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

У ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені повноваження органу державної реєстрації прав, до яких відноситься проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 16 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за якими виникло право, уповноваженої особою або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили;інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 6, п. 5 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" органами державної реєстрації прав, який проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень є органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зі п.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

Згідно зі ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011р. затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №703), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

В п. 2 Порядку №703 зазначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Відповідно до п.7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку № 703).

Згідно п.12 цього Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пункт 17 Порядку № 703 передбачає, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт (п.26,29 Порядку).

Відповідно до п.23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право спадщини за законом від 09.09.1992р. №2663 виданого державним нотаріусом Сакської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 належить 2/9 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до висновку про можливість технічного поділу об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2, виданого Євпаторійським БРТІ від 26.07.2012р. власникам ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, домоволодіння, що складається з 2/9 його часток (житловий будинок, літня кухня та бесідка), які належать позивачу є цілим нерухомим майном.

Рішенням Молочненської сільської ради Сакського району від 03.09.2012р. №569 привласнена поштова адреса домоволодінню, яке належить ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 у цілому, на підставі зазначеного висновку про можливість технічного поділу об'єкта нерухомого майна.

Станом на 12.03.13 на даний об'єкт нерухомості Євпаторійським БРТІ виготовлений технічний паспорт, у якому вказано перелік будівель та споруд, який складається з житлового будинку (літер А), літньої кухні (літер Е) та бесідки (літер М).

Під час розгляд у справи, відповідачем суду надані документи, які позивач представив реєстратору для проведення державної реєстрації права, а саме: свідоцтво про право власності на спадщину за законом, рішення Молочненської сільської ради Сакського району від 03.09.2012р. №569, технічні паспорти на об'єкти нерухомості у АДРЕСА_1.

Однак, реєстратор посилаючись на існування державної реєстрації прав на об'єкт нерухомості за ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, відмовив позивачу у проведенні реєстрації права на вказану нерухомість.

З аналізу зібраних доказів та встановлених фактичних обстави під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що реєстратор приймаючи відмовне рішення відносно позивача, безпідставно поставив під сумнів права ОСОБА_1 щодо вказаного домоволодіння, пославшись на проведення раніш реєстрації права за цією адресою за ОСОБА_3

Більш того, позивач при зверненні до реєстратора 22.01.14 намагався здійснити реєстрацію права на домоволодіння АДРЕСА_1, а не АДРЕСА_2, як зазначав відповідач у своєму рішенні.

Таким чином, позивач звертаючись до Реєстраційної служби з заявою для проведення державної реєстрації права власності, надав документи відповідно до вимог діючого законодавства, які повністю підтверджують його права на домоволодіння АДРЕСА_1.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що реєстратор відмовляючи позивачу у державної реєстрації права власності на нерухомість з підстав неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, діяв невмотивовано, в наслідок чого не можна визнати правомірним прийняте ним рішення про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень №10255136 від 24.01.2014р.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні достатні підстави для задоволення позову з урахуванням викладених вище висновків суду.

В силу викладеного, керуючись встановленим у ст. 8 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина , її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також приписами ч.2 ст.11 КАС України, приймаючи до уваги те, що згідно з положеннями КАС України, суд позбавлений права вимагати від державного органу надання позитивного висновку щодо будь-якого питання, віднесеного до його компетенції, позовні вимоги мають бути задоволенні шляхом спонукання Реєстраційної служби повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 73,08 грн. підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.03.2014р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову складено 21.03.2014р.

Керуючись ст.ст. 94,160-163 КАС України, суд


ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №10255136 від 24.01.2014р.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73,08 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.



Суддя Латинін Ю.А.









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація