Справа № 22-10158/2006 р. Головуючий у І інстанції Мірошниченко М.А.
Категорія 27 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ .
28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Шевченко В.Ю,
при секретарі Личкатій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за
апеляційною, скаргою представника відповідача ВАТ „Редакція газети „Україна-
BUSINESS" Грановської Наталії Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_1
- ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду
м.Макіївки Донецокї області від 31 липня 2006 року за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1 і ВАТ „Редакція газети „Україна-
BUSINESS" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної
шкоди, -
встановив:
У листопаді 2005 року ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. і ВАТ „Редакція газети „Україна-BUSINESS" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в №НОМЕР_1 у фінансово-економічному щотижневику "Україна-BUSINESS" ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. під заголовком „ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій викладені відомості і факти, які не відповідають дійсності, носять брехливий і образливий характер, принижують її честь, гідність, ділову репутацію як начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції України. Просила визнати недостовірними та такими, що ганьблять її честь, гідність та ділову репутацію факти, викладені в заголовку статті, а також у наступних витягах зі статті:
„ІНФОРМАЦІЯ_3..."
„...ІНФОРМАЦІЯ_4.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_5
„ІНФОРМАЦІЯ_6..."
„..ІНФОРМАЦІЯ_7.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_8, зазначивши, що не відповідають дійсності твердження в статті про те, що вона як чиновник Міністерства юстиції України, начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 створила систему заробляння грошей у сфері судової експертизи, використовуючи свої владні повноваження в Інтересах власного бізнесу; недостовірною та такою, що ганьбить її репутацію є інформація про те, що під її керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_9 підготувало, а Мін'юст затвердив накази № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3, які змінили перелік основних видів експертиз і експертних спеціальностей, що закрило фахівцям підприємницьких структур доступ' на ринок ряду експертних досліджень, про створення в системі НДІСЕ „внутрішньої системи ненападу", для чого Управління підготувало Інструкцію, що забороняє НДІСЕ проведення повторних експертиз після своїх колег з Інших Інститутів; не відповідають дійсності і є образливими твердження в статті про те, що неофіційна частина атестації окремих представників автотоварознавчої професії становить 1000 доларів 1 більше.
Позивачка ОСОБА_3. також зазначала, що даною публікацією їй була заподіяна моральна шкода, на відшкодування якою просила стягнути з відповідачів 50000 грн., обґрунтовуючи такі вимоги тим,що інформація, що принижує честь, гідність та ділову репутацію розміщена в щотижневику, який є центральним періодичним виданням, у зв'язку з чим вона є широко розповсюдженою; вона займає відповідну посаду у Міністерстві юстиції України, тому відома широкому колу посадових осіб, юристів, різних фахівців України і інформація неправдивих відомостей про неї 1 її діяльність завдала сильного удару по її честі 1 діловій репутації, а тому буде потрібно багато часу і зусиль для відновлення свого авторитету; відповідачі завдали удару не тільки по її особистості і діловій репутації, як керівника Управління Міністерства юстиції, що організовує напрямки діяльності науково-дослідних інститутів, а зробили спробу перекреслити все те позитивне, що було, напрацьовано протягом багатьох років в сфері державної політики в області судової експертизи, що склалася ще до її приходу начальником Управління так I в період її діяльності; стаття не тільки захищає матеріальні та інші інтереси певної групи людей, але й ставить своєю метою одночасне її звільнення з посади, при цьому кон'юктурно використовується злободенна тема сьогоднішнього дня - боротьба з корупцією; дії щотижневика й автора є навмисними й спрямовані на її дискредитацію.
Рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 31 липня 2006 року позовні вимогиОСОБА_3. задоволенії визнани недостовірними, такими,
що ганьблять честь і гідність ОСОБА_3. заголовок статті „ІНФОРМАЦІЯ_2" і факти, викладені в статті „ІНФОРМАЦІЯ_2", опубліковані у фінансово-економічному щотижневику„Україна-
BUSINESS" №НОМЕР_1 щодо діяльності ОСОБА_3, начальника УІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юсткцііУкраїни, у наступних витягах зі статті:
„.ІНФОРМАЦІЯ_3.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_4.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_5 „ІНФОРМАЦІЯ_6..."
„..ІНФОРМАЦІЯ_7.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_8
Зобов'язано відкрите акціонерне товариство „Редакція газети „Україна-BUSINESS" опублікувати без коментарів на тих же другій і третій сторінках, тим же шрифтом спростування недостовірної інформації, викладеної у витягах статті „ІНФОРМАЦІЯ_2" у черговому номері газети протягом одного міясця від вступу рішення в законную силу в наступній редакції:
„СПРОСТУВАННЯ
Не відповідають дійсності, порочать честь і гідністьОСОБА_3. - начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції України, відомості, що надруковані у фінансово-економічному щотижневику„Україна-BUSINESS" у номері НОМЕР_1, а саме заголовок статті „ІНФОРМАЦІЯ_2", та витяги:
„.ІНФОРМАЦІЯ_3.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_4.."
„...ІНФОРМАЦІЯ_5 „ІНФОРМАЦІЯ_6..." ,,.ІНФОРМАЦІЯ_7..."
„...ІНФОРМАЦІЯ_8
У зв'язку з вказаними неправдивими, недостовірними відомостями приносимо свої вибаченняОСОБА_3. - начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції України."
Стягнуто на користь ОСОБА_3: з ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15 000 грн. і судовий збір 1000 грн.; з ВАТ„Редакція газети „Україна-BUSINESS" моральну шкоду в сумі 35 000 грн. і судовий збір в сумі 1500 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ „Редакція газети „Україна-BUSINESS" Грановська Наталія Леонідівна та представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на суттєве порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, позивачем не доведені, оскільки назва статті не є інформацією саме про особу позивача, тому що її прізвище у цій назві не згадується і крім того, в цілому у статті мова йде не лише про ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції, а й про науково-дослідні інститути судових експертиз, які є підлеглими Міністерству; жодних фактичних даних у назві статті не міститься, це лише оціночне судження автора. Факти, викладені у наведених в рішенні
суду витягах із статті, містять інформацію не тільки проОСОБА_3., не вся
інформація стосується самеОСОБА_3; факти не є недостовірними і не порушують
немайнові права позивачки, а також містять оціночний характер. Представники
відповідачів посилаються в скарзі на порушення судом норм процесуального права,
оскільки не були задоволені їх клопотання про витребування доказів заперечення
позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник позивачки заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що при публікації статті „ІНФОРМАЦІЯ_2" відповідачами не були дотримані вимоги ст.ст.3,32 Конституції України, ст.ст.46, 47-1 Закону України „Про інформацію". Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод та загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст.З Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".
Судом, зокрема, встановлено, що суть заголовка статті „ІНФОРМАЦІЯ_2" зводиться до наявності корупції в Міністерстві юстиції України, що підтверджено також витягом із статті, де зазначено проти кого вона спрямована, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9, яке очолює ОСОБА_1.
Посилання відповідачів на наявність у ОСОБА_3. власного бізнесу і використання нею владних повноважень в інтересах бізнесу - це твердження про наявність таких фактів і не є оціночним судженням. Відповідачами не надано доказів наявності у ОСОБА_3. і чиновників власного бізнесу і фактів використання своїх „владних повноважень в інтересах бізнесу", в той час коли позивачка надала письмові докази на спростування зазначених тверджень. Виходячи з цього суд дійшов висновку про те, що факти викладені у першому витягу із статті не відповідають дійсності. -
Судом установлено, що відповідачами не представлено ніяких доказів у частині того, що під керівництвом ОСОБА_3 управління підготувало, а Міністерство юстиції України затвердило Інструкцію, якою був закритий доступ фахівцмя підприємницьких структур на ринок ряду експертних досліджень і зробив висновок, що ці твердження про діяльністьОСОБА_3. („саме під її керівництвом") з урахуванням змісту і спрямованості статті є негативною інформацією і тому відповідно до ч.З ст.277 ЦК України є недостовірною. Це твердження являє собою твердження про наявність конкретних дій позивачки і реальних документів, що призводять до конкретних підсумків, тобто є твердженням про фактичні дані. Судом встановлено, що в період роботи ОСОБА_3. з 1997 року видавались накази, що розширили коло експертиз, що проводяться фахівцями підприємницьких структур, в т.ч. і автотехнічних, тому судом зроблений висновок, що твердження у витягу про те, що саме під керівництвомОСОБА_3. закрит доступ на ринок цілого ряду експертних досліджень фахівцям підприємницьких структур, є бездоказовим і недостовірним, а перекручування фактів створює в очах підприємців образОСОБА_3. як головного чиновника - корупціонера, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачки.
Твердження у третьому витягу із статті являє собою наявність конкретно створеного, реального документа - Інструкції, що забороняє проведення повторних експертиз після своїх колег з іншого інституту, тобто є твердженням про фактичні дані. Проте відповідачами не представлено доказів наявності такої Інструкції. Відповідно до наданих позивачкою доказів станом на кінець 2005 року у системі НДІСЕ проведено 416 повторних експертиз, які призначались судовими, правоохоронними органами; з них 143 експертизи проведені одними інститутами після інших; в 44 випадках висновки не збіглися. Таким чином, суд установив, що відомості про створення Управлінням,
очолюваним позивачкою, „внутрішньої системи ненападу" серед НДІСЕ підготовки ним Інструкції, що забороняє проведення повторних експертиз після своїх колег з іншого інституту є недостовірною. Дана інформація дискредитуєОСОБА_3. в очах читачів шляхом створення образа чиновника, діяльність якого спрямована не на забезпечення об'єктивності експертних висновків, а на прикриття „небажаних'"повторок", як складову корупційної діяльності, виходячи зі змісту і спрямованості статті.
Твердження у витягу із статті про те, що в системі організації судово-експертної діяльності платять за потрібний результат, у зв'язку з чим склалася система розцінок - це позначений факт існування такої системи розцінок. Проте відповідачі не представили ніяких доказів зазначеним фактам. Суд дійшов висновку, що відомості про існування системи розцінок „за потрібний висновок експерта" є недостовірним і тому принижує честь і гідністьОСОБА_3., оскільки вона керує організацією судово-експертної діяльності.
Твердження в частині того, що в Міністерстві юстиції існує неофіційна частина атестації окремих представників автотоварознавчої професії, складає 1000 доларів і більше містить конкретне фактичне твердження. Проте відповідачами не представлено будь-яких доказів даної інформації. Дана інформація з урахуванням спрямованості статті, відбитої у заголовку і першому витягу із статті є образливою, такою, що принижує честь і гідністьОСОБА_3.
Судом також встановлено, що діями відповідачівОСОБА_3. заподіяна моральна шкода, оскільки вона займає вищу посаду в сфері державного регулювання експертної діяльності в Україні, очолюючи ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції України, є заслуженим юристом України, чия сумлінна к чесна праця відзначена урядом України, медаллю Верховної Ради України, є кандидатом юридичних наук, автор великої кількості статей, навчальних посібників; в силу своєї діяльності відома широкому колу посадових осіб, експертів, науковців. Інформацією, опублікованою у щотижневику, що є центральним періодичним виданням, заподіяна значна шкода діловій репутаціїОСОБА_3., у зв'язку з цим вона зазнала,і зазнає глибокі душевні переживання, що носять характер страждань протягом тривалого часу. Це привело до погіршення стану її здоров'я. Моральні страждання збільшуються також і тим, що дії відповідачів носять навмисний характер, спрямовані на дискредитаціюОСОБА_3. і відсторонення її від посади, про що свідчить характер публікації, спосіб подачі інформації. Стаття позбавила спокоюОСОБА_3., принижує її в колі близьких і знайомих, змінила її звичний спосіб життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представників відповідачів підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з підстав, передбачених ст.309 ч.1 п.З ЦПК України, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої . збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації /ч.1/. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною /ч.З/.
При цьому моментом виникнення права на спростування слід вважати юридичний факт правопорушення, протиправність якого включає в себе: поширення інформації, тобто доведення її до відома третьої особи; інформації про особу, тобто з якої можна' було б точно встановити, що вона стосується конкретної особи, чи, принаймні, ця особа
включається до кола осіб, яких ця інформація стосується (для того, щоб інформація стосувалась конкретної особи потрібно вказати лише певні ознаки, які достатні для точного виокремлення цієї особи серед інших); інформації неправдивої, тобто такої, що не відповідає дійсності чи викладена неправдиво (при цьому важливим є презумпція добропорядності, яка означає, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною); інформація, яка порушує особисті немайнові права, тобто дана інформація повинна або завдавати шкоди відповідним особистим немайновим благам, або якимось чином перешкоджати особі у повному та своєчасному здійсненні свого особистого немайнового права. У випадку спростування поширеної неправдивої інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичних осіб, вина особи-поширювача не враховується.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає поряд з іншим, і у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 49 Закону України „Про інформацію" у випадку, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 47-1 зазначеного Закону оціночними судженнями, за які ніхто не може бути притягнутий до відповідальності, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, закрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.
Як зазначено у п.З постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" № 7 від 28 вересня 1990 року (з наступними змінами та доповненнями) при розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, тощо невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Як вбачається з матеріалів справи, стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2" опублікована у. фінансово-економічному тижневику „Україна-BUSINESS",
тираж якого складає 30 ООО екземплярів і таким 'чином розрахований на широке коло
читачів, серед яких не тільки спеціалісти, але і інши громадяни, які не володіють
пізнаннями у питаннях проведення експертиз. А оскільки в статті згадується прізвище
ОСОБА_3 , яка очолює у ІНФОРМАЦІЯ_9, то стаття
викликає думку про те, що саме вона має відношення к тим негативним явищам;, про які
згадується в статті, тобто проведення атестації за гроші, необ'єктивні висновки експертів,
в т.ч. по справах дорожньо-транспортних пригод, із-за яких „розвалюються" кримінальні
справи.
У першому витягу із статті мова йде про чиновників Мін'юсту в галузі судової експертизи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_9, очолюваного ОСОБА_3; у другому витягу зазначено, що саме під її керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_9 підготувало накази про зміну Переліку основних видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які практично закрили фахівцям підприємницьких структур доступ на ринок цілого ряду експертних досліджень;
в Інших витягах інформація також стосується чиновників зазначеного управління. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, щоОСОБА_3. відноситься до кола тих осіб, яких стосується інформація, викладена у наведених витягах.
Суд також дійшов правильного висновку про те, що викладена інформація є неправдивою, оскільки відповідачами не надано будь-яких доказів на підтвердження викладеної інформації, а саме: не надано доказів наявності у ОСОБА_3. власного бізнесу І використання нею владних повноважень в інтересах бізнесу; не надано доказів того, що зміни до Переліку основних видів судових експертиз практично закрили фахівцям підприємницьких структур доступ на ринок цілого ряду експертних досліджень І насамперед тих, що стосуються досліджень технічного стану транспортних засобів і їхніх деталей; що Управління підготувало Інструкцію, що забороняє НДІСЕ проведення повторних експертиз на своїх колег з Іншого Інституту і яка зробила практично неможливим спростування повторною експертизою висновків первісної; не надано доказів необ'єктивності висновків судових експертиз і внесення плати за надання „потрібного результату" , а також існуючої „системі розцінок за потрібний висновок експерта"; не надано доказів того, що „неофіційна частина атестації окремих представників автотоварознавчої експертизи складала 1000 доларів і більше." Разом з тим позивачкою надані докази недостовірності зазначеної інформації.
Суд першої інстанції дійшов також обгрунтованого висновку про те, що інформація, викладена у витягах із статті є негативною інформацією, виходячи із спрямованості статті. Оскільки у підтексті заголовку статті зазначено, що ця стаття про „деякі спостереження в світлі розгортання загальнодержавного руху боротьби з корупцією", то і інформація у витягах із статті висвітлена як корупційні дії чиновників Управління експертного забезпечення правосудця, яке очолюєОСОБА_3., що є негативним явищем з точки зору додержання законів.
Є обгрунтованим висновок суду і про те, що інформація, викладена у витягах із статті, порушує особисті немайнові праваОСОБА_3., оскільки завдає шкоди її репутації як начальнику УІНФОРМАЦІЯ_9, яка по роду своєї діяльності є загальновідомою людиною серед широкого кола різного рода спеціалістів, а негативна інформація створює перешкоди нормальній роботі в експертній сфері.
Таким чином, з огляду на зазначені Закони та нормативно-правові акти і зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи I заперечення сторін, правильно встановив факти і докази, яким дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вся інформація, з урахуванням спрямованості статті, відбитому в заголовку і першому витягу зі статті, викладена у витягах із статті, про спростування якої просить позивачка, є. недостовірною, не підтверджується доказами, принижує честь і гідністьОСОБА_3. як особистості, дискредитує її як керівника, принижує її ділову репутацію, тому підлягає спростуванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що інформація, викладена у витягах із статті, є оціночним судженням, є безпідставною, оскільки містить фактичні дані, закрема, твердження про наявність уОСОБА_3. власного бізнесу і використання нею владних повноважень в інтересах бізнесу, існування системи розцінок для отримання бажаного результату, існування неофіційної частини атестації окремих представників автотоварознавчої професії, а також посилання на накази, якими був змінений Перелік основних видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які закрили фахівцям підприємницьких структур і громадянам доступ на ринок цілого ряду експертних досліджень, Інструкцію, що забороняє НДІСЕ проведення повторних експертиз на своїх колег з іншого інституту. Доводи апеляційної скарги про те, що стаття була опублікована з інших джерел масової інформації також є безпідставними, оскільки не підтверджені доказами.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що не може бути визнана недостовірною, такою. що ганьбить честь І гідністьОСОБА_3. інформація, викладена у заголовку статті „ІНФОРМАЦІЯ_2", оскільки із її змісту не вбачається, що вона стосується самеОСОБА_3. чи чиновників ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції України, тому вона не підлягає спростуванню. У зв'язку з цим з резолютивної частини рішення необхідно виключити посилання на слово „заголовок".
Апеляційний суд вважає, -що із резолютивної частини рішення необхідно виключити висновок про зобов'язання ВАТ „Редакція газети „Україна-BUSINESS" принесення вибачення ОСОБА_3. - начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 Міністерства юстиції України, оскільки законодавством не передбачений такий спосіб захисту немайнового права.
Крім того, апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною і встановлена без урахування роз'яснень, наданих постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями), в п.9 якої зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням зазначених роз'яснень Пленуму і виходячи із характеру і обсягу душевних стражданьОСОБА_3., їх тривалості, характеру І обсягу інформації, опублікованої проОСОБА_3. і її негативних наслідків, апеляційний суд вважає, що на користьОСОБА_3.. з відповідача ОСОБА_1. підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., а з відповідача ВАТ „Редакція газети „Україна-BUSINESS" - 20 000 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, . апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника відповідача ВАТ „Редакція газети „Україна-BUSINESS" Грановської Наталії Леонідівни та представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 31 липня 2006 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення суду слово „заголовок".
Виключити із резолютивної частини рішення висновок суду про зобов'язання ВАТ
„Редакція газети „Україна-BUSINESS" принести свої вибаченняОСОБА_3. -
начальнику Управління експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції
України.
Стягнути на користь ОСОБА_3 моральну шкоду з ОСОБА_1 10 000 грн., з ВАТ „Редакція газети „Україна-BUSMESS" в сумі 20 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.