ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 33/9 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. |
у справі | господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжферроінгруп”, м. Запоріжжя |
до | закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області |
про | стягнення 207238, 44 грн. заборгованості за відвантажений товар |
за участю представників:
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Запоріжферроінгруп” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з уточненою позовною заявою до ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” про стягнення 207222,00 грн., в т.ч. –206374 грн. заборгованості за відвантажений товар, 848, 00 грн. 3% річних та судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2006р. у справі №33/9, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. у даній справі позов задоволено.
Судові рішення мотивовані доведеністю факту поставки позивачем товару на адресу відповідача в сумі 221374,00 грн. за який відповідач частково розрахувався в сумі 15000 грн., та існування боргу в сумі 206374 грн., який на момент розгляду справи не сплачений.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2006р. у даній справі, ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 22, 33, 43, 77, 105 ГПК України та ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Запоріжферроінгруп” просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сторони у даній справі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне.
Згідно вимог ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до матеріалів справи позивач відвантажив відповідачу товар на суму 221374,00 грн. згідно листа № 044-4712 від 13.10.2005р., в якому останній взяв на себе зобов’язання оплати за поставлений товар з відстрочкою платежу 23 банківські дні, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 18.10.2005р.
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 15000,00 грн.
Борг на момент розгляду справи становить 206374,00 грн. на які позивачем нараховано 3% річних в сумі 848,00 грн.
Враховуючи наведене та приписи зазначених норм матеріального права, колегія суддів вважає висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції про доведеність позовних вимог та їх задоволення правильними і обґрунтованими.
Твердження відповідача у скарзі щодо невідповідності представленого позивачем на розгляд суду рахунку - фактури № СФ-0000001 від 19.10. 2005р. статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” колегія суду до уваги не приймає, оскільки такі твердження відповідач наводив і в апеляційній скарзі, які апеляційний господарський суд розглянув та обґрунтовано відхилив як безпідставні.
Твердження відповідача у скарзі про відсутність у справі доказів виставлення позивачем рахунку на оплату поставленого ним товару з посиланням на п.2.2 договору постачання № 142 від 27.10.2003р., згідно якого відповідач зобов’язаний провести оплату товару протягом 10 банківських днів з моменту постачання товару на склад на підставі рахунку виставленого позивачем, колегія вважає необґрунтованими, оскільки договір № 142 відповідачем до суду не надавався, а умови оплати визначені останнім в його ж листі-заявці № 044-4712 від 13.10.2005р.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006р. у справі №33/9 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко