Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2014 р. Справа №805/1948/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16:10
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С. за участю секретаря судового засідання Пидоненка Д.А., представника позивача Чванової А.О., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що на порушення положень частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачем не було своєчасно подано відомостей про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, а саме, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17 травня 2000 року. Як зазначив позивач, загальна сума незаконно отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю складає 14 233,26 грн. за період з 13.03.2013 по 16.09.2013 (вилучено з відомості 2 649 грн. 63 коп.). Сума повернення складає 11 538,63 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю.
Представник позивача в судовому засіданні надала суду уточнення позовних вимог, у якому просила стягнути із ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 11 538,63 грн. Заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримувала в повному обсязі.
Відповідач та його представник проти позову заперечували. При цьому зазначили, що державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 скасовано відповідно до рішення господарського суду Донецької області по справі № 18/485 в від 05.12.2002. Відповідач, у період знаходження на обліку в центі зайнятості, підприємницьку діяльність не здійснював та надавав позивачу правдиві та своєчасні відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 06 березня 2013 року був зареєстрований у службі зайнятості, як такий, що шукає роботу, йому був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.
У своїй заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_2 зазначив, зокрема, що не зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 8).
За період знаходження на обліку у Донецькому міському центрі зайнятості ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю за період з 13.03.2013 по 07.08.2013 в сумі 11 583,63 грн., що підтверджується довідкою про матеріальне забезпечення, виплачене ОСОБА_2 (а.с. 11).
Розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, від 17 вересня 2013 року встановлено, що гр. ОСОБА_2 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, був зареєстрований, як фізична особа - підприємець, що відображено у акті Донецького міського центру зайнятості № 518 д.(а.с 10). На підтвердження цього позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія НОМЕР_1 (а.с.14-15).
Позивач, з метою досудового врегулювання спору надіслав на адресу ОСОБА_2 лист від 17.10.2013 року вих. № 08-09/2262 (а.с. 12), в якому був встановлений п'ятнадцятиденний термін для добровільної сплати суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, але до теперішнього часу сума боргу відповідачем сплачена не була.
У судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на рішення Господарського суду Донецької області від 05 грудня 2002 року по справі № 18/485 в яким скасовано державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2, зареєстрованого рішенням № 2611 виконкому Куйбишевської районної у місті Донецьку ради від 17.05.2000 (а.с. 23), на підставі якого він вважає що з 2002 року не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частина 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з пунктом 6.14 розділу 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області по справі № 18/485 в від 05 грудня 2002 року підприємницьку діяльність ОСОБА_2 припинено.
Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Положенням Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.05.1998 № 740 яке діяло на час прийняття Господарським судом Донецької області рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2, передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою підприємця - громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського суду), шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Позивач у своїх доводах посилається на ч.3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців" у якому передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Суд не приймає зазначене ствердження до уваги, оскільки діючим законодавством, так і законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин (винесення господарським судом рішення про припинення підприємницької діяльності) не зобов'язано підприємця, діяльність якого припинено, самостійно направляти реєстратору рішення суду для внесення до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, відсутні підстави для стягнення сум виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, оскільки згідно з рішенням суду 05 грудня 2002 року підприємницьку діяльність ОСОБА_2 було припинено, та у позивача не має підтверджень, що в період з 13.03.2013 по 07.08.2013 відповідач здійснював підприємницьку діяльність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - відмовити.
Повний текст постанови складено 03.03.2014.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня її отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дворников М.С.