Справа № 122/960/14-ц
Провадження по справі 2/122/600/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючого судді - Шильнова М.О.
при секретарі - Іоновій А.О.
за участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Міськрайонне управління дерземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі про визначення частки у праві спільної власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Міськрайонне управління дерземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі про визначення частки у праві спільної власності на земельну ділянку.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7 На момент відкриття спадщини померлій та відповідачам на праві спільної загальної власності належала земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1590 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії КМ № 133855, який виданий 08 липня 2004 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, згідно якого земельна ділянка, загальною площею 0,1590 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, без визначення часток кожного із співвласників. Оскільки за життя її матері розмір частки кожного співвласника на земельну ділянку не було визначено ні договором, ні рішенням суду, то вона з цієї причини не може прийняти спадщину після смерті матері. В теперішній час вона є єдиною спадкоємицею, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку їй нотаріусом було відмовлено на підставі того, що частка земельної ділянки, яка повинна перейти у спадщину, не визначена. Вважає, що спадкодавцю належала ? частка земельної ділянки, що відповідає частці на домоволодіння, що належить їй. Просить визначити, що в державному акті на право власності на земельну ділянку серії КМ 133865, виданому 08.07.2004 року виконавчим Комітетом Сімферопольської міської ради АРК на підставі договору дарування земельної ділянки від 03.07.2003 року № 884 на ім'я ОСОБА_7, в праві спільної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1590 га частка ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року становить ? частку.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги визнали та не заперечували проти їх задоволення.
Представник третьої особи - Міськрайонного управління дерземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі та відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.11.2012 р. серії НОМЕР_1 ( а.с.7).
Після її смерті відкрилася спадщина на частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної часткової власності померлій - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, площею 0,1590 га (а.с. 13).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 18.10.2013 року ОСОБА_2 отримала у спадщину ? частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37).
З постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори від 18.10.2013 року вбачається, що позивачці було відмовлено у оформлені права на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, оскільки у державному акті про право власності на землю не визначено ідеальну частку земельної ділянки, яка належить кожному власнику (а.с. 9).
Згідно з п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 10.03.2010 р. Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до статей 1225 Цивільного кодексу України і ст. 131 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної часткової власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, мають право на її поділ, або на виділення з неї окремої частки.
Поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням його цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності, на земельну ділянку на якої вони розміщені.
Принцип застосування даної статті викладений в п. 10 Ухвали Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкоємство».
Згідно з абз. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило статті 1225 ЦК України свідчить про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить і право власності, або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. Необхідно розуміти, що така ділянка переходить у власність, або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спадкодавцю земельна ділянка була надана відповідно до закону, межі земельної ділянки не змінювалися, інші співвласники земельної ділянки не заперечують проти визначення ідеальної части земельної ділянки спадкодавця ОСОБА_7 у відповідності із часткою у будівлях, що становить ? частки.
На підставі ст. ст. 3, 11-16, 358,1225 Цивільного кодексу України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Міськрайонне управління дерземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі про визначення частки у праві спільної власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визначити, що в державному акті на право власності на земельну ділянку серії КМ 133865, який виданий 08.07.2004 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК на підставі договору дарування земельної ділянки від 03.07.2003 року № 884 на ім'я ОСОБА_7, в праві спільної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1590 га частка ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року становить ? частку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АРК через Залізничний районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: