Справа № 569/19505/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Грібінчак К.П.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Андреєва Р.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської ради про визначення частки майна у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визначення частки померлого спадкодавця ОСОБА_4 у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_5 ( рідної сестри ОСОБА_4) вона дізналася про існування заповіту, яким померлий заповів їй житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. З урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визначити частки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у спільному майні подружжя, визнавши за ними по 92,5/1000 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, а також визнати за нею право власності на 92,5/1000 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, беручи до уваги позицію представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази, вважає,що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с. 5). Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, наданих КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» на ухвалу суду, 185/1000 частини вказаного житлового будинку були набуті дружиною померлого, ОСОБА_6, на підставі Договору купівлі-продажу від 16.04.1985 року, тобто за час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 (свідоцтво про укладення шлюбу у відділі ЗАГС Печорського міськвиконкому КОМІ АРСР а/з № 249 від 31.05.1978 року).

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Частиною 1 статтею 368 Цивільного кодексу України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином суд вважає за можливе визначити частку майна ОСОБА_4 у житловому будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, яким він володів спільно з ОСОБА_6, в розмірі ? частини будинковолодіння і визнати за ОСОБА_4 право власності на 92,5/1000 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, а також визначити частку майна ОСОБА_6 у житловому будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, яким вона володіла спільно з ОСОБА_4, в розмірі ? частини будинковолодіння і визнати за дружиною померлого, ОСОБА_6, право власності на 92,5/1000 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 36043997 від 10 грудня 2013 року спадкова справа щодо ОСОБА_4 була заведена 22.07.2013 року за заявою Позивача. Жодних свідоцтв про право на спадщину видано не було. Окрім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що дружина померлого, ОСОБА_6, ще до смерті свого чоловіка, приблизно до 1990 року виїхала з дітьми за кордон, тобто на час смерті ОСОБА_4 не проживала спільно з ним у житловому приміщенні, що знаходиться в АДРЕСА_2. Зазначили, що інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті ОСОБА_4 немає.

Суд, вирішуючи питання про визнання за позивачем права власності на 92,5/1000 частки житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, виходить з наступного.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР, чинного на момент відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Стаття 550 ЦК УРСР передбачає, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Як встановлено у судовому засіданні, після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто зі спадкоємців як за законом, так і за заповітом не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактичне управління та володіння спадковим майном ніхто не здійснював. Окрім того, суду не відомо про судові рішення, якими б спадкоємцям померлого було продовжено строк для прийняття спадщини. Тобто фактично після смерті ОСОБА_4 спадщину ніхто не прийняв.

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як встановлено матеріалами справи, 23 січня 1997 року ОСОБА_4 було складено заповіт на ім'я позивача - ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 835, яким ОСОБА_4 заповів на випадок своєї смерті належний йому на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, для ОСОБА_3 Про даний заповіт позивачка дізналася лише в липні 2013 року та звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте 06 вересня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_11 було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини у відповідності до ст. 1270 Цивільного кодексу України.

Суд, ухвалюючи рішення по суті, виходить з того, що позивач не може реалізувати своє право на спадкове майно шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, оскілки у нього немає оригіналу правовстановлюючого документу, а саме Договору купівлі-продажу 185/1000 частини жилого будинку від 16.04.1985 року.

Відповідно до п. 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно п.п. 1.1, 1.2 глави 22 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус видає дублікат утраченого або зіпсованого документа за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).

Таким чином, дублікат договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом, може отримати лише виконавець заповіту та особи, у яких є документи, що підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем, а позивач позбавлений можливості отримати дублікат правовстановлюючого документа.

У відповідності до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Керуючись ст.ст.208,212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 22 КпШС Української РСР, ст. 548-550 ЦК УРСР, ст.ст. 328,357,368,392, ч.1 ст. 1217, ч.1 ст. 1223 ЦК України, відповідно до ч.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Рівненської міської ради про визначення часток у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визначити частку майна ОСОБА_4 у житловому будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, яким він володів спільно з ОСОБА_6, в розмірі ? частини будинковолодіння, визнавши за ОСОБА_4 право власності на 92,5/1000 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Визначити частку майна ОСОБА_6 у житловому будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, яким вона володіла спільно з ОСОБА_4, в розмірі ? частини будинковолодіння, визнавши за ОСОБА_6 право власності на 92,5/1000 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 92,5/1000 частки житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, як на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.Я.Тимощук