ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2014 року 15:14 Справа №801/10739/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної інспекції сільського господарства в АР Крим, Державного інспектора сільського господарства в АР Крим Овчинникова Руслана Олександровича
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_4;
від відповідача - Запара О.В., посвідчення НОМЕР_3;
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства АР Крим, Державного інспектора сільського господарства в АР Крим Овчинникова Руслана Олександровича в якому просить визнати протиправними дії державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в АР Крим Овчинникова Руслана Олександровича, які полягають у недотриманні ним порядку та процедури проведення перевірки стану додержання вимог земельного законодавства відносно використання позивачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в АР Крим Овчинникова Руслана Олександровича від 25.10.2013 року № 0865.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при проведенні перевірки посадовою особою Державної інспекції сільського господарства АР Крим не було додержано вимог порядку та процедури проведення перевірки, які передбачені діючим законодавством, а також посилається на те, що висновки відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,0045 га, що була надана йому у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража використовується позивачем не за цільовим призначенням є хибними, оскільки вказана земельна ділянка використовується ним з дотриманням вимог, що ставляться до відповідної категорії земель, визначених главою 4 розділу II Земельного кодексу України, у зв'язку з чим припис щодо усунення порушень стосовно нецільового призначення земельної ділянки площею 0,0045 га у АДРЕСА_1 є протиправним.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях та вважає, що при здійсненні перевірки були дотримані усі вимоги чинного законодавства, а відповідно до обґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки 01.10.2013 року встановлено, що позивачем порушені вимоги чинного земельного законодавства, які полягають у нецільовому використанні вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим Державною інспекцію сільського господарства АР Крим винесено законний припис про усунення порушень ОСОБА_1 (а.с.39-40).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що на підставі вимоги Прокуратури АР Крим № 05/3- 1307вих13 від 04.09.2013 року, згідно з направленням на проведення позапланової перевірки від 12.09.2013 року № 1273 посадовими особами відповідача було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с.41-42).
За результатами перевірки складено акт від 01.102013 року (а.с.43-44).
В ході перевірки були виявлені порушення земельного законодавства:
- земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням;
- встановлено самовільне зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,0001 га;
- на земельній ділянці відсутні межові знаки.
На підставі акту перевірки видано приписи № 0865, 0866, 0867 від 25.10.2013 року, якими зобов'язано позивача усунути порушення вимог земельного законодавства у строк до 30 календарних днів (а.с.45-50).
Позивач оскаржив припис № 0865, у якому визначено, що земельна ділянка площею 0,0045 га, що була надана у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням пункту «а» частини першої ст.91 Земельного кодексу України та зобов'язано у 30 денний термін усунути ці порушення.
Позивач вважає, що проведення перевірки здійснено без додержання вимог чинного законодавства.
Вирішуючи питання про протиправність дій Державної інспекції сільського господарства в АР Крим щодо проведення планової перевірки та приписів, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи він керується нормативно-правовими актами діючими під час виникнення спірних правовідносин.
Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля врегульовані Законом України "Про охорону земель" від 19.06.2003 року №962-ІУ (далі - Закон №962). Охорона земель, за статтею 1 цього закону, це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Відповідно до ст.4, 5 Закону України № 962 об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Державний контроль за використанням та охороною земель, за додержанням законодавства про охорону земель здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2011 №1300 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства за переліком згідно з додатком, до якого увійшла Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011р. № 770 "Про затвердження Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року №963- VI (далі - Закон №963).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України № 963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та регулював порядок проведення перевірок державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, є Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 412/22944 (далі - Порядок № 132).
Згідно з п.1.2 Порядку № 132, який визначає процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.
Пунктом 1.3 Порядку № 132 визначено, що інспекційні органи здійснюють планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю).
Згідно з п.1.4 Порядку № 132 планові та позапланові заходи здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок.
Відповідно до п.1.5 Порядку № 132 Порядок поширюється на суб'єктів господарювання, господарська діяльність яких пов'язана з використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, в частині дотримання ними вимог земельного законодавства, встановленого законодавством порядку використання та охорони земель, а також на інспекційні органи в частині дотримання ними визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та цим Порядком процедур здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Згідно з п.1.6 Порядку № 132 суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з використанням земель усіх категорій та форм власності, зобов'язані безперешкодно допускати державних інспекторів сільського господарства (далі - державні інспектори) для обстеження земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, надавати для ознайомлення і перевірки документи, які засвідчують це право, а також інші матеріали та інформацію, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель.
Згідно з п.3.1 Порядку № 132 позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу.
Відповідно до п.3.2 Порядку № 132 підставами для здійснення позапланового заходу є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до інспекційного органу про проведення перевірки за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірка виконання суб'єктами господарювання приписів чи інших розпорядчих документів інспекційного органу щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, виданих за результатами раніше проведених планових та позапланових заходів;
- отримання заяв, скарг чи звернень фізичних та юридичних осіб, у яких міститься інформація про порушення суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства (із обов'язковим зазначенням суті порушення). Позаплановий захід у таких випадках проводиться за наявності згоди Державної інспекції сільського господарства України на його проведення;
- неподання у встановлений термін суб'єктами господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Щодо твердження позивача, що його не було повідомлено про дату, час проведення перевірки (огляду, обстеження земельної ділянки), суд зазначає наступне.
Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 412/22944 (далі Порядок № 132) встановлено наступне.
Відповідно до п.3.6 Порядку №132 перед здійсненням позапланового заходу інспекційний орган інформує у разі можливості суб'єкта господарювання про його проведення. Повідомлення про проведення позапланового заходу направляється з використанням засобів факсимільного зв'язку або про його проведення повідомляється телефоном. У разі неможливості своєчасного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення позапланового заходу (через обмежені строки на його проведення, відсутність телефонного та факсимільного зв'язку, інформації про номери телефонів та місцезнаходження/місце проживання) захід проводиться без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання.
З вищевикладеного вбачається, що Державна інспекція при здійсненні перевірки дотримання вимог земельного законодавства не порушила прав позивача щодо повідомлення про проведення позапланового заходу, тому що його проведення без повідомлення, беручи до уваги скорочені строки на проведення, допускається чинним законодавством.
Матеріалами справи спростовується також твердження позивача щодо того, що перевірка проводилась інспектором без витребування та дослідження необхідних матеріалів, документів та іншої інформації так як при проведенні позапланової перевірки державним інспектором направленні клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель:
- 23.09.2013 року № 597 до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції, відповідь на яке була частково отримана 28.09.2013 року, а частково після закінчення перевірки, а саме 03.10.2013 року (а.с.81-86);
- 23.09.2013 року № 598 до комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», відповідь на яке була отримана 24.09.2013 року (87-92).
До того ж як зазначено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, при проведенні перевірки була використана інформація та матеріали, які були отримані при проведенні державними інспекторами Давидовим Д.О. та Овчинниковим Р.О. із 01.04.2013 року по 12.04.2013 року позапланової перевірки додержання вимог земельного законодавства при наданні гр.. ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (96-106).
Щодо вказівки позивача у позові на те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не обстежувалась на місцевості земельна ділянка суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.
Таким чином суд дійшов висновку, що обстеження земельної ділянки право, а не обов'язок відповідача. До того ж згідно з актом перевірки від 01 жовтня 2013 року: «на момент перевірки зазначені земельні ділянки відгороджені єдиним капітальним парканом, ворота зачинені, будь яких фізичних осіб на земельній ділянці не має. У зв'язку з цім провести обстеження в середині земельної ділянки не було можливості» (а.с.43).
Відносно твердження позивача про відсутність будь яких схем чи інших графічних зображень земельної ділянки судом встановлено, що вказане твердження безпідставне оскільки в акті перевірки наведено план схему земельної ділянки на якому графічно відображено земельні ділянки, власником яких є позивач, та щодо яких проводилася перевірка (а.с.43-44).
За змістом статті 37 Закону №1264-XII нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1789-XII) вимоги прокурора , які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства охорони навколишнього середовища та здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Отже, органи прокуратури в межах наданих повноважень мали право звернутися з відповідною вимогою до Інспекції, а остання, в свою чергу, зобов'язана виконати вказані вимоги.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2013 року.
Судом встановлено, що Прокуратура АР Крим вимагала проведення перевірки посилаючись на ст.8 Закону "Про Прокуратуру", а тому суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність підстав для проведення перевірки.
Щодо твердження позивача відносно того, що перевірка дотримання ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, проведена відповідачами поверхово, формально, без дотримання встановлених законодавством вимог, суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних доводів, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в АР Крим Овчинникова Руслана Олександровича, які полягають у недотриманні ним порядку та процедури проведення перевірки стану додержання вимог земельного законодавства відносно використання ОСОБА_1, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в АР Крим Овчинникова Руслана Олександровича від 25.10.2013 року № 0865, суд зазначає наступне.
Як було вказано раніше, відповідно до припису від 25.10.2013 року № 0865 позивачу необхідно усунути у 30 денний строк порушення вимог земельного законодавства, а саме те, що земельна ділянка площею 0,0045 га, що була надана у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража використовується не за цільовим призначенням.
Перевіряючи правомірність цих вимог суд вказує, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 017654, виданого 28.12.2012 року Ялтинським міським відділом земельних ресурсів ОСОБА_1, він є власником земельної ділянки площею 0,0580 га, розташованій в АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка надана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 003518, виданого 25.04.2003 року Ялтинським міським відділом земельних ресурсів ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0045 га, розташованій в АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка надана для будівництва та розміщення індивідуального гаражу (а.с.11).
Вказані земельні ділянки є прилеглими та мають одну поштову адресу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст.124 Земельного Кодексу України.
Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст.126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України
1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі
категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Тобто стаття 19 Земельного кодексу України чітко розмежовує категорії земель за їх цільовим призначенням.
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно з статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
У статті 40 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Отже, як впливає зі змісту вимог Земельного кодексу України, будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражів - це види використання земель в межах одного й того ж цільового призначення, а саме земель житлової та громадської забудови.
На підставі викладеного суд робить висновок, що використання земельної ділянки за цільовим призначення - це її використання з дотриманням вимог, що ставляться до відповідної категорії земель, визначених главою 4 розділу II Земельного кодексу України.
Крім того ч.5 ст.20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного судом зроблено висновок про те, що твердження відповідача стосовно того, що земельна ділянка площею 0,0045 га, що була надана у власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража використовується позивачем не за цільовим призначенням не обґрунтоване, а тому суд вважає що позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування припису від 25.10.2013 року № 0865 підлягають задоволенню.
Згідно з ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судовий збір, сплачений у розмірі 68,82 грн. за позовні вимоги не майнового характеру частково підлягає поверненню у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, у розмірі 68,82 : 2 = 34,41 грн.
В судовому засіданні 25.02.2014 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 28.02.2014 року.
Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в АР Крим від 25.10.2013 року № 0865.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 копійку.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.