ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4632/13-а
12 березня 2014 року 15год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Кидун А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН"
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування постанови, наказу, рішень та визнання дій незаконними , -
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (далі - ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН») звернулося до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання незаконними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправними та скасування наказу №232/01-06 від 07.11.2013 року, рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №143 та №144 від 25.11.2013 року та постанови про накладення штрафних санкцій №72 від 25.11.2013 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові. В обґрунтування позову зазначив, що в період з 13.11.2013 року по 14.11.2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку характеристик продукції, що реалізовувалася об'єктом торгівлі позивача, а саме: магазином «Фокстрот» за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 17. Вказав, що з висновками відповідача щодо виявлених під час перевірки порушень не згідний, оскільки позивач не вводив в обіг продукцію, описану в акті перевірки, а є лише її розповсюджувачем. Крім того стверджував, що посадові особи Інспекції мали можливість встановити виробника товару в ході перевірки, а на продукції, яка перевірялася, містилося маркування національним знаком на упаковці або супровідній документації, у зв'язку з чим вважає постанову про накладення штрафних санкцій №72 від 25.11.2013 року та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №143 і №144 від 25.11.2013 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також зазначив, що всупереч чинному законодавству направлення на проведення державного нагляду видане з метою проведення перевірки характеристик продукції, проте, виходячи із депутатського звернення від 11.10.2013 року підставами для такої перевірки міг бути лише факт продажу контрафактної продукції та товари, які не сертифіковані в Україні. При цьому стверджував про відсутність у відповідача таких повноважень, а тому вважає наказ на проведення перевірки №232/01-06 від 07.11.2013 року таким, що підлягає скасуванню, а дії щодо проведення такої перевірки незаконними. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.59-65). В обґрунтування заперечень пояснив, що за результатами перевірки позивача було складено акт №00099 від 14.11.2013 року, в якому зафіксовано ряд порушень, які полягали у відсутності національного знаку відповідності на продукції та маркуванні, відсутності інформації про імпортера (виробника, що є резидентом України), введенні в обіг продукції без нанесення знаку відповідності. У зв'язку з цим постановою №72 від 25.11.2013 року до позивача було застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу та прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) №143 та №144 від 25.11.2013 року, які на момент подання позову скасовані. Стверджував, що дії щодо видання наказу №232/01-06 від 07.11.2013 року та проведення перевірки були здійснені у порядку та в межах визначених законодавством. Зазначив, що оскільки документів на день розгляду матеріалів перевірки, що давали б змогу визначити походження продукції в Україні, позивачем Інспекції надано не було, то останньою правомірно було визнано позивача особою, яка ввела в обіг продукцію, що перевірялася, та відповідно застосовано штрафні санкції за виявлені порушення. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 13.11.2013 року по 14.11.2013 року Інспекцією на підставі наказу від 07.11.2013 року №232/01-06 (а.с.70), направлення від 07.11.2013 року №81/01-56 (а.с.66) та згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 05.11.2013 року за №5090-2-7/6 (а.с.69) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" з питань характеристик продукції - комп'ютерної та побутової техніки, розміщеної у магазині "Фокстрот", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.Соборна, 17, за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції від 14.11.2013 року №00099 (а.с.72-75) (далі - акт перевірки від 14.11.2013 року).
На підставі матеріалів перевірки відповідачем:
прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25.11.2013 року №143 шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (а.с.30-31) та №144 - шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с.32-33)
та складено протокол №00072 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (а.с.77), яким керуючого магазину «Фокстрот» Овдіюк О.В. повідомлено під підпис про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про ринковий нагляд.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про державний ринковий нагляд Інспекцією прийнято постанову №72 від 25.11.2013 року про накладення на ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» штрафних санкцій у розмірі 1750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 29750 грн., в т.ч.:
- за порушення п.1 ч.3 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 року №2735, яке полягало у розповсюдженні продукції, на якій відсутній національний знак відповідності, у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4250,00 грн.;
- за порушення п.2 ч. 2 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 року №2735, яке полягало у введенні в обіг продукції, на якій відсутній національний знак відповідності, у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500,00 грн. (а.с.78-79).
З такими висновками перевірки та прийнятими за її результатами рішеннями позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо проведення перевірки та наказу на проведення перевірки №232/01-06 від 07.11.2013 року, суд входить з такого.
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877 (далі - Закон №877), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.1 цього Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
В силу вимог абз.5 ч.1 ст.6 Закону №877 однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 року №2735 (далі - Закон №2735).
Одночасно ч.2 ст.7 даного Закону встановлено, що суб'єкти господарювання в межах здійснення ринкового нагляду також користуються правами, визначеними Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.10 Закону №2735 ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, які встановлюються Президентом України.
В силу вимог абз.3 п.1 Положення про Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011 Державна інспекція з питань захисту прав споживачів України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з Переліком органів ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №573, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів України здійснює нагляд щодо наступних видів продукції: холодильні прилади; електричне та електронне обладнання; лампи побутового використання; текстильні волокна і текстильні вироби; неавтоматичні зважувальні прилади; засоби вимірювальної техніки; обладнання; низьковольтне електричне обладнання; електрообладнання побутового призначення; водогрійні котли, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі; прилади, що працюють на газоподібному паливі; обладнання та захисні системи, призначені для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі; пересувне обладнання, що працює під тиском (крім здійснення нагляду на місцях експлуатації обладнання); машини та устаткування; мийні засоби; іграшки; радіообладнання і телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання (крім ефективного використання радіочастотного ресурсу України та підключення до телекомунікаційної мережі загального користування); інші види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів та не включені до сфери відповідальності інших органів державного ринкового нагляду (крім продукції, нагляд за якою здійснюється відповідно до санітарного законодавства).
Відповідно до п.1 ч. ст. 22 Закону №2735 одним із заходів ринкового нагляду є перевірка характеристик продукції.
Згідно з ч.3 ст.23 цього Закону органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №2735 перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.
Підпунктом "а" пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону №2735 встановлено, що органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:
1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:
а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;
б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;
в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;
2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:
а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;
б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).
Отже, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів України є органом ринкового нагляду, на який відповідно до закону покладено повноваження щодо проведення перевірок характеристик певних видів нехарчової продукції.
Правовий аналіз вказаних вище норм дає суду підстави вважати, що перевірка характеристик нехарчової продукції у її розповсюджувачів може проводитись Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів України та її територіальними органами за зверненням споживачів і правоохоронних органів на підставі наказу органу ринкового нагляду, погодженого центральним органом виконавчої влади.
Судом встановлено, що 21.10.2013 року Генеральна прокуратура України направила Державній інспекції з питань захисту прав споживачів України лист №07/1/3-16314-13 (а.с.68), яким останньому для розгляду в межах компетенції надіслано звернення народного депутата України Бойка В.Б. від 11.10.2013 року №216-к щодо фактів продажу у торговій мережі магазинів побутової техніки "Фокстрот" продукції та товарів, які не сертифіковані в Україні (а.с.67).
05.11.2013 року Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів України направлено відповідачу лист «Щодо проведення позапланових заходів» №5090-2-7/6, яким останньому доручено здійснити позапланові заходи з перевірки продукції, яка реалізується у торгівельній мережі магазинів побутової техніки "Фокстрот" на дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду та захисту прав споживачів (а.с.69).
Вказаний лист суд розцінює як згоду на проведення позапланової перевірки магазину «Фокстрот», так як законодавством не встановлена для перевірок такого роду форми згоди, а з наведеного листа вбачається наявність згоди (волі) центрального органу виконавчої влади (Держспоживінспекції України) на проведення перевірки позивача.
На виконання даного листа 07.11.2013 року відповідачем прийнято оскаржуваний наказ №232/01-06 «Про проведення позапланових перевірок продукції з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів при здійсненні господарської діяльності ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», магазин "Фокстрот", в т.ч. за адресою: м. Рівне, вул. Соборна,17.
Матеріали справи свідчать, що перед початком перевірки перевіряючими було пред'явлено керівнику магазину «Фокстрот» наказ №232/01-06 від 07.11.2013 року та направлення на перевірку №81/01-56 від 07.11.2013 року, в якому зазначено підставу для проведення позапланової виїзної перевірки: лист Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6 та звернення народного депутата України Бойка В.Б. №216-к від 11.10.2013 року, а також зазначені питання, що підлягають перевірці: комп'ютерна та побутова техніка (а.с.66).
Доводи позивача щодо виходу відповідача за межі предмету перевірки та наданих йому повноважень суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до абз.10 ч.1 ст.1 Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 року №2406 сертифікацією є процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Згідно з п.1 Правил застосування національного знака відповідності, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2001 року №1599, національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.
Таким чином, нанесення на продукцію національного знака відповідності є частиною здійснення процедури сертифікації, а перевірка наявності даного знака на продукції здійснюється органами ринкового нагляду в межах перевірки характеристик продукції, як це передбачено ч.2 ст.24 Закону №2735.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наказ №232/01-06 від 07.11.2013 року відповідає всім критеріям правомірності, що визначені в ч.3 ст.2 КАС України, містить всю необхідну інформацію з приводу предмету та підстав проведення такої перевірки, а позивач фактично повідомлений про дату початку та період її проведення шляхом отримання вказаного наказу та направлення, що відповідає нормам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому перевірка позивача проведена відповідачем в період з 13.11.2013 року по 14.11.2013 року на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, твердження позивача про незаконність дій відповідача щодо проведення перевірки та протиправності наказу №232/01-06 від 07.11.2013 року не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Надаючи правову оцінку постанові про накладення штрафних санкцій №72 від 25.11.2013 року, суд виходить з такого.
Зміст постанови про накладення штрафних санкцій №72 від 25.11.2013 року свідчить, що за результатами розгляду справи та акту перевірки від 14.11.2013 року відповідачем за:
1) розповсюдження продукції - плити комбінованої ТМ ВЕКО (модель СSМ62320GW), парової швабри Clatronic (модель DR3431), праски ТМ Zelmer (модель 28ZO21) без нанесення на маркуванні (на етикетці) національного знака відповідності, що є порушенням вимог п.17, п.19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 року №785, п.7 п.10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 року, №1149, п.27 Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі від 24.08.2008 року №856 та ч.2 ст.24 та п.1 ч.3 ст.44 Закону №2735, до позивача застосовано штраф у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 4250 грн.;
2) введення в обіг продукції: холодильник TM SHARP (модель SJ-PT 690 R-B), пральна машина ТМ ATLANT (модель CMA 50У 107-000), холодильник ТМ Indesit (модель BIAA 34 FXHY), плита електрична ТМ НАNSА (модель FCEW53000) без нанесення на маркуванні (на етикетці) національного знаку відповідності, що є порушенням вимог п.17, п.19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 року №785, п.7 п.10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 року, п.27 Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі від 24.08.2008 року №856 та ч.2 ст.25 та п.2 ч.2 ст.44 Закону №2735, до позивача застосовано штраф у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 25500 грн.
Таким чином, загальна сума штрафу, визначена оспорюваною постановою становить 29750 грн.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року №1023 (далі - Закон №1023) споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.
Згідно з абз.1, 2 ч.4 ст.14 Закону №1023 продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.
В силу вимог п.2 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2001 року №1599 (далі - Правила №1599), знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.
Пунктами 4-5 цих Правил встановлено, що знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.
Згідно з п.7 Правил №1599 технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності.
Так, відповідно до п.9 Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №856 (далі - Технічний регламент №856), національний знак відповідності та ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності повинен зазначатися на табличці з технічними даними.
В силу вимог п.3 Технічного регламенту №856 його дія поширюється на: прилади, що використовуються для приготування їжі, освітлення, охолодження, прання, обігрівання і одержання гарячої води (температура теплоносія чи гарячої води не повинна перевищувати 105 град.C); пальники з примусовою тягою і нагрівальне чи опалювальне обладнання, що оснащується такими пальниками; запобіжні пристрої, контрольні чи регулювальні пристрої і вузли (зокрема енергозалежні), призначені для використання у приладів чи під час їх складання, що реалізуються в торговельній мережі (крім пальників з примусовою тягою і нагрівальним чи опалювальним обладнанням, оснащеним такими пальниками).
Згідно з п.24 Технічного регламенту №856, після виконання процедури оцінки відповідності виробник, або його уповноважений представник, або постачальник, що відповідає за введення приладу в обіг, складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком і наносить на прилади національний знак відповідності згідно з вимогами пункту 27 цього Технічного регламенту.
Пунктом 27 Технічного регламенту №856 встановлено, що на прилад, відповідність якого підтверджена в установленому порядку, виробником або його уповноваженим представником наноситься національний знак відповідності, який розміщується на табличці з технічними даними після ідентифікаційного номеру призначеного органу з оцінки відповідності із зазначенням двох останніх цифр року, в якому підтверджена його відповідність. Забороняється наносити на прилад позначення, які можуть бути помилково сприйняті як національний знак відповідності.
Відповідно до п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року №1149 (далі - Технічний регламент №1149) перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.
Згідно з п.9 цього Технічного регламенту, у разі коли на електрообладнання поширюється дія інших технічних регламентів, які передбачають нанесення національного знака відповідності, наявність на електрообладнанні національного знака відповідності означає, що воно вважається таким, що відповідає вимогам інших технічних регламентів. У разі коли протягом періоду впровадження інших технічних регламентів виробник може застосовувати той чи інший технічний регламент, національний знак відповідності свідчить про відповідність вимогам лише тих технічних регламентів, які були застосовані виробником. При цьому особливості застосування технічних регламентів наводяться в документації, повідомленнях або інструкціях, які згідно з цими технічними регламентами супроводжують електрообладнання.
Пунктом 10 Технічного регламенту №1149 встановлено, що Національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.
Відповідно до п.17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785 (далі - Технічний регламент №785), на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.
Пунктом 18 Технічного регламенту №785 встановлено, що зображення національного знака відповідності виконується відповідно до опису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599. У разі зменшення або збільшення зображення національного знака відповідності необхідно дотримуватися вимог, установлених в описі національного знака відповідності.
В силу вимог п.19 Технічного регламенту №785 Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.
Згідно з п.24 Технічного регламенту №785 кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.
Як свідчать матеріали справи, на час проведення перевірки всупереч вказаним нормам позивачем здійснювалася реалізація товарів (техніки) без нанесення національного знаку відповідності на продукції, маркуванні (на етикетці), табличці та/або супровідній документації.
Так, актом перевірки характеристик продукції зафіксовано, що:
1) на продукцію, на маркування (пакування, гарантійному свідоцтві): холодильника TM SHARP (модель SJ-PT 690 R-B), пральну машину ТМ ATLANT (модель CMA 50У 107-000), холодильник ТМ Indesit (модель BIAA 34 FXHY), плиту комбіновану ТМ ВЕКО (модель СSМ62320GW), плиту електричну ТМ НАNSА (модель FCEW53000), праску ТМ Zelmer (модель 28ZO21), парову швабру Clatronic (модель DR3431) не нанесено національний знак відповідності;
2) на продукції: холодильник TM SHARP (модель SJ-PT 690 R-B), пральна машина ТМ ATLANT (модель CMA 50У 107-000), холодильник ТМ Indesit (модель BIAA 34 FXHY), плита електрична ТМ НАNSА (модель FCEW53000) відсутня інформація про імпортера (виробник не є резидентом України);
3) введення в обіг продукції: холодильник TM SHARP (модель SJ-PT 690 R-B), пральну машину ТМ ATLANT (модель CMA 50У 107-000), холодильник ТМ Indesit (модель BIAA 34 FXHY), плита електрична ТМ НАNSА (модель FCEW53000) без національного знака відповідності.
Факти таких порушень позивачем не спростовано, жодних доказів зворотного (на підтвердження того, що на час проведення перевірки національний знак відповідності було нанесено на пакування та/або супровідні документи, на продукцію, яка перевірялась) ні під час розгляду справи про порушення законодавства про державний ринковий нагляд, ні під час судового розгляду позивачем не надано.
Твердження представника позивача про те, що при перевірці національний знак відповідності містився на упаковці, продукції чи супровідній документації цієї продукції спростовуються долученими представником відповідача матеріалами фото фіксації, що здійснювалася посадовими особами Інспекції під час перевірки (а.с.106-119) та копіями інструкцій з експлуатації, гарантійних талонів, декларацій про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, на яких відсутній національний знак відповідності (а.с.85-105).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 44 Закону №2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.2 ч.2 ст.44 цього Закону до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що штрафні санкції за порушення вимог законодавства про ринковий нагляд застосовані до позивача постановою №72 від 25.11.2013 року правомірно, а тому підстав для її скасування у суду немає.
Доводи позивача щодо того, що ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" не вводило зазначену в акті перевірки продукцію в обіг, а саме: холодильник TM SHARP (модель SJ-PT 690 R-B), пральну машину ТМ ATLANT (модель CMA 50У 107-000), холодильник ТМ Indesit (модель BIAA 34 FXHY), плиту електричну ТМ НАNSА (модель FCEW53000), суд оцінює критично з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 1 Закону №2735 встановлено, що терміни "введення продукції в обіг", "вилучення продукції з обігу", "виробник", "відкликання продукції", "імпортер", "користувач", "ланцюг постачання продукції", "надання продукції на ринку", "продукція", "розповсюдження продукції", "розповсюджувач", вживаються в даному законі у значеннях, визначених Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" №2736 від 02.12.2010 року (далі - Закон №2736).
Відповідно до абз.6 ч.1 ст.1 "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 02.12.2010 року №2736 введення продукції в обіг - це перше надання продукції на ринку України.
В силу вимог п.1 ст.1 Закону №2736 виробник - це: фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію, імпортер - будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України та вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави.
Згідно з ч.7 ст.8 Закону №2735 у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.
Під час перевірки відповідачем встановлено, що виробниками вказаної продукції (холодильників, плити електричної та пральної машини) є нерезиденти, а відомості про імпортерів - відсутні.
В силу вимог п.1 ч.1 ст.45 Закону №2735 виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що вона не вводила відповідну продукцію в обіг.
Отже, в разі якщо під час проведення перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду не може ідентифікувати виробника (або виробник є нерезидентом) чи імпортера продукції (того, хто першим надав продукцію на ринку України), щодо якої виявлено допущення порушення вимог закону, на суб'єкта господарювання покладається обов'язок доведення того, що він не є такою особою.
Зміст акта перевірки від 14.11.2013 року №00099 свідчить, що під час її проведення документи на підтвердження походження продукції (прибуткові документи), які дали б змогу ідентифікувати особу, що першою надала дану продукцію на ринку України, позивачем не надавались (ст.4 акту, а.с.73 зворотній бік).
Судом також встановлено, що 13.11.2013 року Інспекція направила позивачу запит №1813/01-02 про надання останнім в строк до 22.11.2013 року для відстеження походження продукції належним чином завірені копії документів (прибуткових документів-накладних на отримання продукції) на товари: холодильник ТМ Indesit (модель BIAA 34 FXHY), плиту електричну ТМ НАNSА (модель FCEW53000), плиту комбіновану ТМ ВЕКО (модель СSМ62320GW), праску ТМ Zelmer (модель 28ZO21), парову швабру Clatronic (модель DR3431), холодильник TM SHARP (модель SJ-PT 690 R-B), пральну машину ТМ ATLANT (модель CMA 50У 107-000) (а.с.76), який вручено представнику позивача особисто 14.11.2013 року, про що свідчить розписка останнього на даному листі.
У вказаний листом строк позивач зазначені документи відповідачу не надав. Крім цього, незважаючи на вимоги протокольної ухвали суду про витребування доказів від 13.02.2014 року та письмової ухвали суду від 26.02.2014 року про повторне витребування доказів, а саме: відповіді ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" на запит №1813/01-02 разом з додатками та доказів надіслання (вручення) Інспекції такої відповіді разом з додатками (первинними документами), позивач витребуваних доказів суду не надав.
Відповідно до приписів ст.11 Закону №877 суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний: надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Отже, законодавцем прямо встановлено обов'язок суб'єкта господарювання надавати контролюючому органу витребувані документи, а тому суд погоджується з відповідачем стосовно того, що позивачем документально не підтверджено походження продукції, відтак, в силу вимог ч.7 ст.8, п.1 ч.1 ст.45 Закону №2735 позивач вважається особою, яка ввела дану продукцію в обіг на ринку України.
Суд не бере до уваги надані позивачем докази походження продукції (податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, митну декларацію) (а.с.120-142), оскільки ці документи не були надані ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" на запит Інспекції чи під час перевірки, а суду надані без доказів їх надіслання відповідачу до прийняття оспорюваної постанови. Крім того, на думку суду, з наданих документів неможливо ідентифікувати придбання позивачем саме тих одиниць продукції, які перевірялись відповідачем в межах перевірки 13-14.11.2013 року.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На переконання суду, постанова Інспекції про накладення на ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» штрафних санкцій №72 від 25.11.2013 року відповідає вказаним критеріям правомірності, є обґрунтованою, такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у суду відсутні правові підстави для її скасування.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25.11.2013 року №143 та №144, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.33 Закону №2735 рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції.
Згідно з ч.3 ст.29 Закону №2735 у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
В силу вимог ч.1 ст.30 даного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.30 Закону №2735 обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів). Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов'язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Процедура здійснення контролю стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (далі - рішення) визначена Порядком здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 року №1017 (далі - Порядок №1017).
Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що суб'єкт господарювання, якого стосується рішення, повинен у встановлений у рішенні строк подати органу ринкового нагляду, що прийняв рішення, повідомлення про його виконання за формою згідно з додатком.
Повідомлення про виконання рішення подається суб'єктом господарювання незалежно від ступеня або результативності виконання ним рішення.
Суб'єкт господарювання може додавати до повідомлення документи або їх копії, які підтверджують факт результативності виконання рішення.
Згідно з п.6 Порядку №1017 орган ринкового нагляду на підставі повідомлення суб'єкта господарювання про виконання рішення оформляє довідку про результати аналізу виконання рішення.
Відповідно до п.11 Порядку №1017 у разі коли за результатами аналізу повідомлення про виконання рішення та/або перевірки стану його виконання встановлено факт повного та результативного виконання суб'єктом господарювання відповідного рішення (крім рішення про заборону надання продукції на ринку), орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Судом встановлено, що в результаті виявлених під час перевірки порушень, Інспекцією було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №143 та №144 від 25.11.2013 року, якими встановлено обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.
Доводи позивача, що заходи реагування, обґрунтованість яких має бути підтверджена адміністративним судом, не застосовуються, а відповідний розпорядчий документ підлягає негайному скасуванню органом державного нагляду (контролю) у разі, якщо орган державного нагляду (контролю) в установлений законом строк не звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом судом оцінюються критично, з огляду на таке.
Статтею 183-6 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В силу вимог частини 1 цієї статті провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.
Тобто, законом має бути прямо визначено необхідність підтвердження обґрунтованості застосування таких обмежувальних (корегувальних) заходів судом. У випадку, якщо законом не встановлено такої необхідності, то такі обмежувальні (корегувальні) заходи набирають законної сили з моменту їх прийняття уповноваженою особою органу ринкового нагляду та є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання.
Суд звертає увагу, що в силу вимог ч.ч.1,3,4 ст.33 Закону №2735 обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.
Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті.
Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законами України.
Таким чином, Законом №2735 не передбачена необхідність підтвердження обґрунтованості рішення про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів виключно за судовим рішенням, а тому суд вважає, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно №143 та №144 від 25.11.2013 року прийняті Інспекцією на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Більше того, як свідчать матеріали справи, позивачем виявлені в ході перевірки порушення були усунені, що підтверджується довідкою №143/144 від 30.12.2013 року (а.с.82) та повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №6 від 25.12.2013 року (а.с.165-175).
У зв'язку з чим, 30.12.2013 року відповідачем було прийнято рішення №136 та №137 про скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно за №143 та за №144 від 25.11.2013 року (а.с.151-154).
В силу вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, в даному випадку, відсутні правові підстави для скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №143 та №144 від 25.11.2013 року, так як ці рішення виконані позивачем та вже скасовані рішеннями відповідача №136 та №137 від 30.12.2013 року, а отже відсутній об'єкт правового захисту, тобто порушене право позивача, яке підлягало б судовому захисту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, на час судового розгляду справи оспорювані рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів скасовані органом ринкового нагляду, що виключає їх повторне скасування у судовому порядку, то в задоволенні позовних вимог у цій частині суд вважає за доцільне відмовити.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду справи Інспекцією доведено перед судом правомірність проведення перевірки позивача, прийняття наказу №232/01-06 від 07.11.2013 року на її проведення та постанови про накладення штрафних санкцій №72 від 25.11.2013 року.
За наведених обставин, вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані, такі, що спростовуються матеріалами справи і не підлягають до задоволення, а тому в позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Оскільки судом у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю та враховуючи ту обставину, що адміністративний позов містить вимогу майнового характеру, яка оплачена позивачем у розмірі 10% від ставки судового збору, суд стягує з ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" до Державного бюджету України 1548,45 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Суддя Гудима Н.С.