Справа № 22-Ц- 5936/2006 p. Категорія-    відшкодування моральної шкоди

Головуючий 1 інст. -Єлізаров І.Є. Доповідач - Шевченко Н.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                          - Малійської С.М.

суддів                                     -   Шевченко Н.Ф.

-   Бобровського В.В.

за участю секретаря              -  Білицької Ю.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИЛА:

24 січня 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 28 серпня 2002 року автомобілем, під керуванням водія ОСОБА_3 на нього вчинено наїзд, внаслідок чого йому були спричинені тілесні ушкодження.

Посилаючись на те, що після нещасного випадку він тривалий.'час знаходився на лікуванні, через фізичний біль морально страждав, просив постановити рішення про задоволення його вимог. Внаслідок отриманих ушкоджень йому встановлена 2 група інвалідності.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ст.440-1 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно роз*ясненнь, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, з послідуючими змінами, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов*язковому з*ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв*язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено, шо постановою дізнавача слідчого відділу ХМУ УМВС України у Харківській області від 22 лютого 2006 року відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-траиспорпюї події, яка сталася 28 серпня 2002 року.

Вказаною постановою встановлено, що відповідно висновку спеціалістів автотехніків № 6853 від 03.10.2002 року водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити наїзд на ОСОБА_1 і в його діях з технічної точки зору не вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв*язку з настанням події ДТП (а.с.50).

За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку, що дії відповідача ОСОБА_3 в момент скоєння ДТП не були протиправними, а тому він не може нести відповідальність передбачену вимогами ст.440-1 ЦК України.

Норми ст.450 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. Матеріальних вимог позов не містить.

За таких обставин судове рішення є законним і обгрунтованим. Доводи наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий